Подорож у минуле заради майбутнього

Наша планета населена численними етносами, її територія розділена більш ніж між 200 державами. Кожна держава посідає своє місце в тому чи іншому рейтингу. При цьому виявляється, що високе місце в одному рейтингу зовсім не гарантує високого місця в інших. Наприклад, Сінгапуру його низький рейтинг у питанні реалізації прав людини не заважає посідати позиції лідера за критерієм глобальної економічної конкурентоспроможності. Інший приклад - лідерство Катару за обсягом ВВП на душу населення не убезпечило його від останнього місця в рейтингу за таким екзотичним показником, як "валове національне щастя".

Та рейтинги, як правило, характеризують лише поточний стан держави і мало що кажуть про її роль упродовж тривалого історичного періоду. Цікаво звернути увагу на вплив тієї чи іншої території на глобальний процес еволюції, формування значимих для певної епохи подій. Що ж являє собою в такому ракурсі територія Північного Причорномор'я, яку сьогодні займає Україна?

Щоб обґрунтовано відповісти на запитання про причини нерівномірного розподілу благ цивілізації між територіями планети Земля, американському вченому Джеральду Даймонду довелося проаналізувати еволюцію суспільно значимих технологій виробництва та процес формування соціальної структури суспільства починаючи з XI тисячоліття до нашої ери, тобто з моменту закінчення останнього льодовикового періоду. Протягом цього тривалого періоду він позначив щонайменше дві значимі для еволюції людства події, які мали місце на території Північного Причорномор'я. Перша - це одомашнення коней, що неабияк збільшило можливості просторового переміщення людини і кардинально полегшило ручну працю (VIII тисячоліття до н.е.). Друге - експансія індоєвропейської мовної групи на територію тоді ще дикої Європи (IV тисячоліття до н.е.). Ці дві події, як на мене, заслуговують того, щоб вважати Північне Причорномор'я надзвичайно значимою територією для еволюції людства на планеті Земля.

Стрижень розвитку людського суспільства в останні століття - це, безперечно, науково-технічний прогрес. Однією з істотних подій, що визначили роль Росії та прилеглих до неї територій у цивілізаційному розвитку, є створення Петром I, за порадою Готфріда Лейбніца, Петербурзької академії наук. Нагадаємо, що понад півстоліття академію очолював граф Кирило Розумовський, останній гетьман Запорозького козацтва. Як на мене, це досить символічно. Нагадаємо також, що Михайло Ломоносов певний час навчався у Києво-Могилянській академії.

Не можна не згадати датчанина по крові, але який народився і виріс на Луганщині, Володимира Даля - лікаря, натураліста, лінгвіста, етнографа, котрий писав під псевдонімом "Казак Луганский". Найбільшу славу йому приніс "Толковый словарь живого великорусского языка".

Ще одна дивовижна доля - Микола Кибальчич, який народився в Чернігівській губернії. 1881 року він висунув ідею ракетного літального апарата з хитливою камерою згоряння для управління вектором тяги і розробив оригінальний проект літального апарата, здатного здійснювати космічні перельоти.

В Україні жив і працював Володимир Вернадський. Саме він очолив Українську академію наук, створену гетьманом Скоропадським восени 1918 р., і саме в Україні він, слід думати, завершив свою ноосферну концепцію організації та еволюції світу.

Ніхто не заперечуватиме, що флагманом науково-технічного прогресу в середині ХХ століття був СРСР, до складу якого входила й Україна. СРСР лідирував щонайменше у трьох знакових технологіях - атомній, інформаційній та ракетній. І до кожної із цих технологій Україна не просто мала стосунок, а була в них лідером та
ідеологом.

Якщо говорити про атомну промисловість, то варто згадати, що з ініціативи А.Йоффе 1928 року з метою розвитку ядерної фізики та фізики твердого тіла в Харкові було створено Фізико-технічний інститут. Уже 1932 року тут отримали видатний результат - здійснили розщеплення ядра літію. У цей самий період фізик-теоретик Л.Ландау, який працював у ФТІ в 1932-1937 рр., створив усесвітньо відому школу теоретичної фізики. 1935 року на виїзній сесії Академії наук СРСР у ФТІ академік С.Вавилов сказав, що вчені інституту успішно працюють і отримують значимі результати в більш ніж четвертій частині всіх напрямів фізичної науки. Дослідження в галузі ядерної фізики в другій половині ХХ століття були сфокусовані в СРСР в Об'єднаному інституті ядерних досліджень (ОІЯД) у Дубні. Український фізик Микола Боголюбов працював в ОІЯД з 1956 р., а з 1965-го по 1988 р. був його директором. Одночасно, в 1965-1973 рр., був директором Інституту теоретичної фізики АН України.

Саме в Києві під керівництвом академіка С.Лебедєва було розроблено й запущено в експлуатацію першу в континентальній Європі електронну обчислювальну машину, що свідчить про лідерські позиції України у сфері тогочасних інформаційних технологій. Естафету підхопив В.Глушков. У 1960-х рр. в Інституті кібернетики було розроблено й запущено в експлуатацію ЕОМ принципово нових класів - для управління промисловими процесами в реальному часі (УМШН "Днепр") і високоінтелектуальну машину для інженерних розрахунків ("МИР"). СРСР міг би стати світовим лідером в електронному машинобудуванні, але цього не сталося, оскільки центральне керівництво країни вирішило копіювати моделі ЕОМ американської фірми IBM.

Що ж до ракетної техніки, то розробки військових ракет під керівництвом М.Янгеля і В.Уткіна в Дніпропетровську досі є неперевершеними у світі. На цей час КБ "Південне" ім. М.Янгеля успішно співпрацює зі світовими ракетобудівними фірмами та у сфері освоєння космосу.

Можна назвати багато імен відомих людей, які народилися на території України, ввібравши ауру Північного Причорномор'я, а реалізували себе далеко за її межами. Це й киянин І.Сікорський, котрий у 1912-1914 рр. створив літаки "Гранд" (Русский витязь") і "Илья Муромец", якими було започатковано багатомоторну авіацію. Це й С.Кузнєц, який народився на території Білорусі, але в дитинстві й юнацтві жив в Україні, - лауреат Нобелівської премії з економіки. Це й народжений у Житомирі С.Корольов, з ім'ям якого пов'язані найважливіші світові результати перших кроків практичного освоєння космічного простору. Цей ряд можна було б продовжити.

Який висновок можна зробити з цього короткого екскурсу в далеке і недалеке минуле? Створюється враження, що Північне Причорномор'я - особлива територія в тому розумінні, що вона надовго заряджає творчою енергією народжених тут і сприяє розкриттю творчих можливостей тих, хто приходить сюди реалізовувати свій потенціал. Україна завжди ставала незримим стрижнем розвитку тих країн і територій, які потрапляли у сферу її впливу. Аура творчості й прориву в майбутнє території, що належить нині Україні, - це непозбутно, на всі часи.