Олександр Буткалюк: "Я буду щасливий, якщо завдяки нашим розробкам удасться врятувати хоча б одне людське життя"

Доки в Україні епідемія набирає обертів, волонтери починають підготовку до війни з коронавірусом . Як у 2014-му, коли доводилося терміново екіпірувати армію, зараз усі сили кинуто на екіпіровку лікарень . Дизайнери об'єднуються й шиють захисні маски та костюми, ресторатори забезпечують лікарів їжею, громадські активісти допомагають облаштовувати опорні лікарні, які будуть приймати хворих на коронавірус, і збирають кошти на апарати штучної вентиляції легень та засоби захисту для працівників лікарень. А хтось намагається налагодити випуск власних апаратів ШВЛ чи придумати, як використовувати їх ефективніше. Наприклад, під'єднати до одного апарата двох хворих.

В Україні в різних містах з'являються винахідники-ентузіасти, які власним коштом виготовляють спеціальні розгалужувачі - конектори, що дозволять це зробити. Один із таких ентузіастів - інженер Олександр Буткалюк.

Я дізналася про нього абсолютно випадково, - в соцмережах знайомі волонтери поширили повідомлення, що Олександр цілодобово друкує на 3D принтері розгалужувачі, й зараз у нього зламався принтер, - потрібна допомога. Проблему з принтером уже вирішено і Олександр так само працює в режимі 24/7. Бо в столичній лікарні № 17 почалися перші випробування конектора, й вони дали обнадійливі результати. Розробкою Олександра зацікавилися у США та Грузії. А волонтери з Тернополя і Львова починають реалізовувати її у своїх містах.

Усе почалося з того, що Олександр завітав у 17-ту лікарню до знайомих волонтерів. Там дізнався, що лікарню визначено опорною на час боротьби з епідемією, і вирішив допомогти чим може. "Я побачив тут усі ті самі обличчя, що і в 2014-му, - каже він. - І мушу сказати, що цього разу все розвернулося набагато швидше й ефективніше, ніж у чотирнадцятому році, контакти хутко відновлюються й зав'язуються нові".

Олександра підтримала фірма MAWI Solutions, в якій він працює директором з виробництва. ЇЇ СЕО Рон Фрідман скинув у спільний робочий чат посилання на дослідження, опубліковане в міжнародному виданні. Там розповідалося про конектор, який можна під'єднати до апарата штучної вентиляції легень і таким чином дати можливість дихати одразу двом пацієнтам. "Ми зможемо це зробити?" - спитав керівник. "Так",- відповів Олександр.

І взявся вивчати документи. "У 2006 році перехідний конектор використали вперше після стрілянини в Лас-Вегасі, - розповідає Олександр.- Тоді один із лікарів прийняв рішення підключити двох пацієнтів до одного апарата. Відтоді поволі йдуть дослідження, як це можна робити в екстремальних умовах. І зараз, у зв'язку з епідеміологічною ситуацією в різних країнах, спливло дуже багато неперевірених ідей: люди намагалися якимось чином зарадити проблемі нестачі апаратів ШВЛ".

Олександр вирішив удосконалити ідеї, запропоновані в публікаціях- зробив конектор більш стійким і витривалим, трохи змінив форму, щоб він чинив менший опір струменю дихальної суміші й не розгерметизовувався.

У чому-чому, а в герметизації інженер-механік Буткалюк знається добре.

Він - засновник Клубу експериментального ракетобудування і 2016-го року разом із командою українських винахідників став переможцем конкурсу NASA Space Apps Challenge People's Award. Тоді українська розробка літального апарата для Марса Mars Hopper ("Марсіянський стрибун") стала найкращою на хакатоні. Наших винахідників запрошували на мис Канаверал.

Хоча Олександр не медик, у нього є досвід виготовлення медичних апаратів, - фірма, в якій він працює, розробляла кардіобраслет і прилад для тестування серцевої діяльності, що дозволяє відстежувати розвиток дитини від немовляти і до підліткового віку.

У роботі над конектором Олександру допомагали колеги - біохіміки, інженери. "Вся фірма тиждень працювала тільки над цим волонтерським проєктом", - каже Буткалюк.

Випробування в лікарні. Фото надане О. Буткалюком

Важливо було не лише розробити форму розгалужувача, а й визначитися з матеріалом: він має бути екологічним і витривалим. Звичайна на вигляд деталька у формі англійської літери Y потребує особливої уваги, бо від неї залежать людські життя.

Зараз Олександр друкує конектори для апаратів ШВЛ вдома на власному 3D принтері. Каже, що це надзвичайно вигідно: якщо не враховувати витрати на електроенергію та зношуваність принтера, одна деталь обходиться у 15 гривень. Якщо друкувати десь на замовлення, то, судячи з прайсів, за один конектор доведеться викласти 250 гривень. Ціни ж на апарат штучної вентиляції легень стартують від 700 тисяч гривень. А якщо запаковувати надруковані деталі одразу на принтері з дотриманням усіх інструкцій, ще гарячими, брати їх стерильними рукавичками, то непотрібна навіть дезінфекція, - все стерильно. Кожен такий конектор може екплуатуватися на апараті тиждень. Саме щотижня розбирають і промивають апарати ШВЛ. Отже, при санобробці можна просто замінити конектор.

Завдяки волонтерським зв'язкам Олександр домовився з лікарями столичної лікарні №17 про випробування своїх конекторів. Перші результати обнадійливі. "Ми випробовували ці розгалужувачі на хворих, які лежали в комі, - розповідає Сергій Дубров, анестезіолог лікарні і президент Асоціації анестезіологів України. - Порівняли склад газів крові після 30 хвилин дихання на одному спільному апараті і дані, коли вони дихали кожен на своєму апараті. Показники газового складу крові не змінилися".

Робота над вдосконаленням і виготовленням конекторів триває. Ідуть консультації з лікарями Грузії та США.

Випробування в лікарні. Фото надане О. Буткалюком

Але ставлення до розробки інженера-механіка серед лікарів і виробників медичного обладнання неоднозначне. Точніше, не до деталей конкретно Буткалюка, а взагалі до ідеї під'єднувати до одного апарата ШВЛ двох чи навіть чотирьох хворих (як це пропонують, наприклад, іспанці). Хтось хвалить і покладає на неї надії, а хтось наголошує, що нефахівці не мають права втручатися в медицину. "Методика застосування конекторів у всьому світі викликає дискусії, однак її починають застосовувати, коли немає іншого виходу, - каже Олександр.- Це тому, що таке використання апаратів ШВЛ нестандартне. Завжди страшно, коли ти змінюєш процедури. Крім того, є певні юридичні обмеження для лікарів. Я свідомий того, що коли кожна людина забезпечена своїм апаратом ШВЛ - це краще, але зараз час приймати нештатні рішення. Наш винахід можна використовувати тимчасово, як вихід зі скрутної ситуації".

Сергій Дубров наголошує: "Оці розгалужувачі критикують за те, що є певні обмеження. Наприклад, пацієнти не повинні робити самостійних дихальних рухів. Одночасно можна під'єднати пацієнтів зі схожими характеристиками (розтяжність легень, природа захворювання, відсутність спонтанної дихальної активності, - пацієнти мають бути непритомні або седовані медикаментозно). Тобто є певні особливості застосування розгалужувачів, і ми не можемо сказати, що все буде класно, візьмемо їх і подвоїмо таким чином кількість апаратів ШВЛ. Але якщо апаратів ШВЛ не вистачатиме і в мене буде лежати двоє хворих, то я однозначно застосую конектор, який дозволяє під'єднати обох. Не уявляю, як дивитися в очі чиїмось родичам і казати: вибачте, вашій рідній людині не вистачило апарата".

Нині Олександр Буткалюк із колегами опублікував свої розробки, привів їх у відповідність до технічних стандартів (ІСО) та подав документи на отримання американського сертифіката FDA (без нього у Штатах не використовується жоден прилад). Розробками Олександра зможуть користуватися всі бажаючі виробники. "Я буду щасливий, якщо завдяки нашим розробкам удасться врятувати хоча б одне життя", - каже він.

Усі статті автора читайте тут.