Мозок космонавтів страждає від тривалих польотів у космос: відкриті нові деталі

Космічні польоти, що тривають шість місяців і більше, негативно впливають на мозок астронавтів, йдеться в новому дослідженні, опублікованому в журналі Scientific Reports.

Вчені порівняли знімки мозку 30 астронавтів, зроблені перед космічними польотами тривалістю два тижні, шість місяців і рік, зі знімками, зробленими після повернення на Землю.

Сканування показало, що шлуночки або порожнини мозку, заповнені спинномозковою рідиною, значно розширилися в мозку астронавтів, які вирушали на Міжнародну космічну станцію в польоти, що тривали не менше шести місяців.

Спинномозкова рідина забезпечує мозку захист та харчування, одночасно видаляючи відходи. Але коли астронавти вирушають у космос, рідини в організмі зміщуються в бік голови та притискають мозок до черепа, викликаючи розширення шлуночків.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

У крокодилів виявили здатність розмножуватися без самців

"Ми виявили, що чим більше часу люди проводили в космосі, тим більше ставали шлуночки в їхньому мозку. Багато астронавтів вирушають до космосу більше одного разу, і наше дослідження показує, що шлуночкам потрібно близько трьох років між польотами, щоб повністю відновитися", - сказала провідний автор дослідження Рейчел Зайдлер, професор прикладної фізіології та кінезіології Університету Флориди, слова якої цитує CNN.

При цьому для людей, які проводили в космосі два тижні, вплив був мінімальним, що є позитивним результатом для комерційної космічної індустрії, оскільки популярність короткострокових туристичних космічних польотів зростає.

Отримані результати мають значення для майбутніх довгострокових місій, оскільки агентство НАСА та його міжнародні партнери прагнуть встановити стійку присутність людини на Місяці в рамках програми "Артеміда", а в перспективі відправити людей у далекий космос, наприклад, на Марс.

Раніше вчені також знайшли ознаки пошкодження мозку в крові космонавтів. Після тривалого перебування в космосі в мозку у чоловіків були значно підвищені концентрації нейрофіламенту, гліального фібрилярного кислого протеїну та бета-амілоїду Aβ40.