"Дерев'яні" реформи та їх наслідки

За дорученням уряду, з 1 лютого 2020 року започатковується централізований облік деревини. З раціональністю цього заходу важко не погодитись, адже насправді у централізованому обліку є серйозні прогалини, певна частка лісів не має постійних лісокористувачів, а в багатьох регіонах існують лише орієнтовні дані про облік деревини. Здається, що в уряді нарешті почули про наявність гострих проблем у лісовому господарстві та деревообробній галузі. Та попри те, що запровадження обліку деревини є абсолютно логічним, цей крок може наблизити уряд до скасування мораторію на експорт лісу-кругляку. Про що абсолютно однозначно можна почути як від самого прем'єра, так і від його заступника Дмитра Кулеби, а також торгового представника України Тараса Качки та інших.

Для того щоб більш детально розібратись у цій проблематиці, мною було проведено низку кабінетних і польових досліджень, результати яких наведено в цьому матеріалі.

Деревообробна галузь залишається однією з небагатьох галузей вітчизняної промисловості, яка змогла пройти крізь усі кризи та рецесії останніх років, значно наростивши обсяги виробництва.

Порівняно з докризовим 2012 роком деревообробне виробництво України за підсумками 2019-го зросло на 25,9%. Тоді як індустріальне виробництво в цілому за цей період знизилося на 21,5%. У жахливому стані перебувають більшість секторів вітчизняного машинобудування, зокрема виробництво залізничних вагонів і легкових автомобілів, яке скоротилося майже на 80% порівняно з 2012 роком. Ніяк не можуть вийти з рецесії харчова і легка промисловості (обсяги виробництва в них досі нижчі, ніж 2012-го, на 14,6 і 9,5% відповідно).

Відтак, активний розвиток деревообробної галузі в умовах тривалої стагнації всього промислового сектору України аж ніяк не випадковий. Модернізація та розвиток галузі зумовлені виключно своєчасними заходами державної політики, основою якої стало запровадження 2015 року мораторію на експорт лісу-кругляку.

Запровадження цього мораторію у поєднанні із криміналізацією відповідальності за незаконні рубки та експорт лісу суттєво обмежило відплив цінної сировини за кордон. У результаті отримання доступу до сировини вітчизняні виробники змогли активізувати переробку всередині країни. Така державна політика стала сигналом також і для європейських інвесторів, що почали розглядати галузь як потенційну сферу для запуску нового бізнесу в Україні.

Так, мораторій почав діяти 1 листопада 2015-го, а вже у 2016–2017 роках капітальні інвестиції в галузь зросли в 1,5 разу. Станом на 1 жовтня 2019-го в деревообробну галузь у цілому надійшло 414,8 мільйона доларів прямих іноземних інвестицій, що на 36,3% більше, ніж на кінець 2016 року, тоді як сукупний приплив ПІІ за цей період становив лише 11,1%.

Відповідно, галузь почала стрімко відновлювати свої позиції на внутрішньому ринку. Зокрема, частка вітчизняних меблів у структурі роздрібного товарообороту протягом 2015–2018 років зросла з 42,1 до 48,3%, тоді як загалом частка непродовольчих товарів знизилася з 39,3 до 31,7%.

Принципово слід зазначити, що всі мита на продукцію деревообробки в Україні встановлено на нульовому рівні, доступ на внутрішній ринок абсолютно відкритий для іноземних конкурентів. А отже, за умови стабільних поставок сировини вітчизняні деревообробники здатні виробляти якісну й висококонкурентну продукцію не гірше за своїх іноземних конкурентів.

Більш того, ця продукція може конкурувати і на зовнішніх ринках. Експорт товарів деревообробної промисловості у 2015–2018 роках зріс з 1,1 до 1,5 мільярда доларів. Наразі галузь забезпечує 3,2% експортної виручки та має додатне сальдо торгівлі у понад 1 мільярд доларів. У структурі експорту на заміну необробленим лісоматеріалам чільні місця посіли листи для облицювання, шпон, різні столярні й теслярські вироби, ДВП, ДСП, фанера тощо.

Також варто зазначити, що наведені показники могли би бути значно кращими. Адже гучні заяви політиканів про можливе скасування мораторію й досі суттєво стримують амбіції інвесторів, а подекуди заганяють у глухий кут. У тому числі йдеться і про європейських інвесторів, які прийшли в нашу країну виключно із розрахунку на наявність мораторію, тобто сировини в межах України.

Також не останню роль відіграла корупція на митниці, через яку, на жаль, і досі існує можливість експортувати деяку кількість необробленої деревини під виглядом паливних дров.

Ще одним підривним фактором є діяльність лісгоспів, які від самого початку штучно ініціювали затоварювання на складах деревини, мотивуючи цим необхідність скасувати мораторій. Адже на "сірому" експорті кругляку наближені до влади особи значно поліпшили свої статки. Втім, посилення мораторію кримінальною відповідальністю за незаконний експорт підштовхнуло лісгоспи до творення - на їх базах почали з'являтися деревообробні підприємства.

На перший погляд, розвиток деревообробки в структурі лісгоспу виглядає дуже позитивно - залучаються інвестиції в обладнання, деревина обробляється, реалізується готова продукція тощо. Втім, така діяльність лісгоспів стала черговим бар'єром у доступі приватних деревообробних підприємств до сировини. Зловживаючи владними повноваженнями та посиливши свої позиції скасуванням наказу Мінагрополітики, що визначав порядок реалізації лісоматеріалів, лісгоспи створили для себе всі умови для отримання або взагалі не облікованої сировини, або за собівартістю. На сьогодні лісгосп виписує собі сировину найвищої якості в середньому по 600–800 гривень за кубометр. Тоді як на ринок постачається не завжди якісна сировина за ціною 2–3 тисячі гривень за кубометр.

Зрозуміло, що в умовах відсутності законодавчого забезпечення процесу реалізації лісоматеріалів на цьому ринку панують хаос, суцільний схематоз і корупція. А центральна влада, напевно маючи з цього зиск, робить вигляд, що нічого не відбувається, вбачаючи ключовою реформою галузі запровадження механізму реалізації деревини через систему ProZorro. При цьому доводи бізнесу про банальну відсутність Інтернету в лісі, де переважно, і це цілком логічно, розташовуються деревообробні підприємства, - не аргумент. Крім того, вартість доступу до сервісу цієї системи, за інформацією чиновників, є вищою за звичайні аукціони чи прямі договори.

Водночас, крім внутрішніх несприятливих факторів із доступом до сировини, на сьогодні існують ще й певні зовнішні виклики.

Такі виклики в основному зумовлені гострою реакцією Європейського Союзу на запровадження Україною мораторію на експорт лісу-кругляку. Мотивація ЄС є цілком зрозумілою, - європейський бізнес обмежили у доступі до сировини. І для оскарження цього рішення начебто є підстави.

По-перше, мораторій було запроваджено фактично на зорі укладання всеосяжної Угоди про асоціацію та створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.

По-друге, суперечливі та непослідовні заяви українських посадових осіб щодо можливості скасувати мораторій сформували люфт для маніпуляцій європейських дипломатів. Зрозуміло, що як тодішнім, так і нинішнім урядовцям, вирощеним на грантах, зручніше і комфортніше говорити з донорами так званої технічної допомоги про успішне виконання поставлених завдань, аніж відстоювати певні позиції в інтересах держави.

У цьому контексті хочу нагадати, що запровадження в Україні мораторію на експорт лісу-кругляку не є поодиноким та унікальним кейсом. На сьогодні аналогічні заходи діють у понад 30 країнах, і ця кількість найближчим часом, ймовірно, збільшиться. Яскравим прикладом є Канада, де починаючи з 1906 року діє заборона на експорт лісу. При цьому дуже показовим є факт збереження Канадою цієї заборони навіть у рамках угод про вільну торгівлі. У тому числі з Україною! Не менш цікавим є факт наявності в Румунії заборони експорту необробленої деревини навіть у рамках ЄС.

Тож можна стверджувати, що норми міжнародного права передбачають таку можливість. Зокрема, системою угод Світової організації торгівлі - ключовою нормативно-правовою базою регулювання міжнародної торгівлі - прямо передбачені відповідні винятки із правил. Насамперед йдеться про те, що у разі настання надзвичайних обставин у будь-якій країні влада на власний розсуд може запроваджувати будь-які заходи для подолання кризових явищ і захисту суттєвих інтересів своєї безпеки.

Обмежувальні заходи в торгівлі можуть бути запроваджені з метою захисту як економічних, так і екологічних інтересів держави, моралі та культурних цінностей. Також це можуть бути заходи, що застосовуються під час війни чи за інших надзвичайних обставин у міжнародних відносинах. Аналогічні норми закладаються й у всіх інших міжнародних торговельних договорах. Включаючи й угоду про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС.

Діючому уряду варто знати та пам'ятати, що мораторій на експорт лісу-кругляку в Україні запроваджувався в умовах анексії Криму та загострення бойових дій на Сході країни. А ключовими мотивами його запровадження стало шалене збільшення неконтрольованих рубок та експорту лісу.

Також очевидним є факт, що слідом за лісом-кругляком країну залишали профільні фахівці деревообробної галузі. Адже, як відомо з економічної теорії та практики, концентрація трудових ресурсів відбувається безпосередньо в місцях концентрації промислового виробництва. Якщо в Україні відбувалися лише рубки та експорт, а подальшою переробкою займалися у країнах ЄС, то кадровий ресурс, природно, теж переміщався.

Відповідно, з появою сировини в межах країни, навіть за умови наявності інвестицій у деревообробну промисловість, й досі відчувається гострий кадровий дефіцит.

Говорячи про сучасний державний менеджмент, хочу вкотре наголосити, що успіхи будь-якої галузі економіки напряму залежать від ефективності державної політики. Кейс із розвитком деревообробної галузі на тлі загальноекономічного спаду є яскравим свідченням цього.

Тож вважаю доцільним на сьогодні насамперед зупинити ганебні наміри уряду скасувати мораторій на експорт лісу-кругляку та посилити державну політику такими заходами:

1. Зосередити зусилля дипломатії та вищого політичного керівництва країни на переконуванні міжнародних партнерів у правомірності та економічній й екологічній доцільності збереження цього заходу.

2. Законодавчо забезпечити ринок лісоматеріалів, зокрема в частині формування ціни та механізму реалізації. Щодо останнього вважаю оптимальним досвід ЄС, що передбачає першочергове та максимальне забезпечення сировиною діючих деревообробних підприємств за прямими довгостроковими договорами. А для нових підприємств і задоволення зростаючих потреб існуючих - постійно діючі аукціони. При цьому лісгоспи, на мою особисту думку, мають бути рівноцінним учасником ринку, тобто отримувати сировину для власної переробки за ринковими цінами.

3. Вдосконалити навчальну базу підготовки фахівців деревообробної та лісогосподарської галузей. Зокрема через поширення державно-приватного партнерства в частині приватного замовлення на підготовку відповідних фахівців із подальшим їх працевлаштуванням.

4. Посилити державні програми стимулювання виробництва деревообробного обладнання.

5. Як на мене, ключове - забезпечити висадку понад 100 тисяч гектарів нових дерев.

За оцінками Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки, підготовленими з використанням всесвітньо визнаної американської системи економічного аналізу GTAP, реалізація комплексу зазначених заходів у середньостроковій перспективі забезпечить:

- скорочення промислової вирубки лісів в Україні на 18,3%;

- здешевлення вітчизняної лісосировини на внутрішньому ринку на 20%;

- збільшення обсягів виробництва української продукції деревообробної та меблевої галузей на 13,1%, а експорту - на 22,6%;

- зростання обсягів податкових надходжень до державного і місцевих бюджетів на 0,02%;

- збільшення ВВП України на 0,05 відсоткового пункту;

- створення близько 11,5 тисячі нових робочих місць.