Ключові завдання повоєнного відновлення України

ZN.UA Ексклюзив Опитування читачів
Поділитися
Ключові завдання повоєнного відновлення України © Getty Images
Ризики остаточно перетворитися на «аграрну наддержаву» необхідно здолати

Невмотивована російська військова агресія проти України триває, але всі експерти одностайно закликають планувати відновлення української економіки вже сьогодні.

У цьому контексті найперше, на чому хотілося б акцентувати увагу, — це такі негативні особливості національної економіки, як її структурна розбалансованість і технологічна низькоукладність, сировинна експортоорієнтованість і низька конкурентоспроможність. Якщо ми поглянемо на цю модель економіки через призму Плану Моргентау, то її відтворення у довоєнному вигляді означатиме занепад країни. Перспектив у такої моделі економіки немає, єдиною її альтернативою є технологічно-цифрова реконструкція.

Довідка ZN.UA
План Моргентау був запропонований міністром фінансів США Г.Моргентау для деіндустріалізації післявоєнної Німеччини і схвалений антигітлерівською коаліцією ще 1943 року. Суть його полягала в тому, щоб повністю ліквідувати промисловість Німеччини, аби убезпечити світ від нового німецького замаху, та перетворити її на сільськогосподарську країну. Однак уже через рік стало зрозуміло, що тотальна деіндустріалізація країни призводить до серйозних економічних проблем, у тому числі до зниження продуктивності в сільському господарстві. Експрезидент США Г.Гувер, відряджений до Німеччини для з’ясування причин економічних проблем, що накопичувалися в країні, зробив за підсумками своєї роботи невтішний висновок: повоєнну Німеччину неможливо перетворити на сільськогосподарську країну без знищення або вивезення з неї всього її населення. Тобто наслідки деіндустріалізації німецької економіки були настільки руйнівними, що поставили під загрозу навіть продовольче самозабезпечення населення країни. Тож від Плану Моргентау довелося відмовитися, йому на зміну прийшов План Маршалла.

Власне, Україна після того, через що їй довелося пройти і що її народ переживає досі, просто не може собі дозволити обмежитися досягненням довоєнного, занадто скромного для її потенціалу, рівня соціально-економічного розвитку. Повоєнна відбудова України має бути спрямована на кардинальну зміну структури економіки, перехід від аграрно-сировинного її типу до індустріально-інноваційного на основі створення сучасної високотехнологічної, цифровізованої промисловості у контексті розгортання у світі Індустрії 4.0. Причому Україна сама повинна виступити з такою ініціативою, якщо хоче уникнути долі посереднього рутинного існування аграрної країни. Бо не факт, що союзники України запропонують їй саме сценарій інноваційного розвитку, а не щось на кшталт Плана Моргентау. Деяким країнам Україна цікава лише як постачальник аграрної продукції та сировини без амбіцій на виробництво капітало- та наукомістких товарів. До цього також підштовхуватимуть продовольча криза та багаторічна спеціалізація України на експорті продуктів низького ступеня переробки, закріплення за нею репутації «житниці Європи». Через війну експортні можливості України звужуються ще більше, а ризики остаточно перетворитися на «аграрну наддержаву» залишаються. Щоб цього не допустити, потрібні сильна політична воля, чітка та незламна позиція національної еліти у відстоюванні національних інтересів України та її права на інноваційний розвиток.

Україна повинна запропонувати власну версію комплексного плану повоєнної відбудови національної економіки на нових технологічних засадах — плану, який допоможе країні досягнути процвітання у довгостроковій перспективі (далі — План). Розробкою концепції такого Плану, фундаментальних його основ мають займатися найкращі, найкваліфікованіші фахівці, завзяті, активні та підприємливі, не байдужі до майбутнього України, — науковці, підприємці, промисловці, освітяни, представники інноваційних структур, громадських організацій, органів влади з чистою репутацією на засадах рівноправності та рівності сторін. Питання залишається за лідером: хто буде готовий і професійно здатний очолити відповідальну місію кураторства над розробкою Плану? Хто в змозі згуртувати навколо себе фахівців, населення України заради спільної мети — ефективної відбудови країни, переведення національної економіки на вищий рівень науково-технологічного розвитку?

При розробленні та узгодженні основних позицій Плану необхідно максимально усунути всі бюрократичні перепони, прискорити всі координаційні та погоджувальні процедури та закріпити підзвітність куратора Плану напряму прем’єр-міністру України. Розроблений План має стати національною політикою України, програмою її трансформації, решта стратегій і документів повинні узгоджуватися з Планом і мати на меті його реалізацію. План має сформувати цілісне уявлення післявоєнної ситуації в країні, чітко позначити першочергові завдання, визначити пріоритетні види діяльності, здатні перезапустити економіку, надати імпульс стійкому економічному зростанню у довгостроковій перспективі. Для кожного з цих видів діяльності потрібно розробити програми модернізації з деталізацією робіт за конкретними проєктами. Для фінансування робіт за програмами доцільно створити національний Фонд відбудови, реконструкції та розвитку.

Серед першочергових завдань мають бути такі. По-перше, відбудова постраждалих і будівництво нових підприємств для забезпечення людей роботою. По-друге, вирішення житлового питання: спочатку це можуть бути модульні будинки (одно-триповерхові), що швидко (за 2–3 місяці) збираються і розбираються, їх можна розміщувати на вільних територіях західних областей, допоки не буде побудоване нормальне постійне житло для українців. На цих територіях потрібно швидко монтувати такі ж модульні споруди під лікарні, магазини, аптеки тощо. Саме тут доцільно розміщувати релоковані підприємства, евакуйовані із зони бойових дій. Такі заходи необхідно впроваджувати терміново для підтримки внутрішньо переміщених осіб і спонукання до повернення українців, які виїхали за кордон, адже деяким із них наразі просто нікуди повертатися.

Щодо позиції Європейського Союзу і США з приводу майбутнього України, то принаймні наразі є всі підстави вважати, що наші союзники підтримають прагнення України побудувати сильну, демократичну, індустріально-розвинену країну з диверсифікованою, конкурентоспроможною економікою, здатною генерувати потрібну ринку додану вартість продуктів і послуг, забезпечити високий рівень життя громадян і національну безпеку держави. Підстав для такого висновку кілька.

По-перше, Європа відчуває відповідальність і провину перед Україною за свою лояльність до режиму Путіна у довоєнний час і навіть після окупації РФ Криму і частини території Донбасу у 2014–2015 роках.

По-друге, українці наразі боронять не лише свою країну та відстоюють її незалежність і свободу, вони захищають усю Європу, право європейців на прогрес і процвітання, тим самим нагадуючи ЄС, навіщо його взагалі було засновано.

По-третє, подання Україною заявки на членство в ЄС та одержання позитивних сигналів щодо цієї ініціативи від керівництва Європейської комісії та Європейського парламенту. Вони офіційно заявляють про готовність європейської спільноти надати Україні всю необхідну фінансову, матеріальну, військову, гуманітарну допомогу, зробити якомога більший внесок у повоєнну відбудову країни та надати їй статус кандидата на вступ до ЄС як чіткий політичний знак солідарності з українським народом.

Очевидно, що Європейському Союзу потрібна успішна Україна, а не осередок нестабільності та занепаду в Європі.

Ефективна реконструкція та модернізація української промисловості, інфраструктури, об’єктів соціальної та комунальної сфери можуть бути забезпечені лише за умови значної допомоги з боку ЄС і США, вправного використання Україною цієї допомоги. У Європейського Союзу та його країн-членів є політична воля допомагати нашій державі відновлюватися після війни, є відданість цій справі. Так, ЄС планує створити трастовий фонд солідарності за зразком фонду відновлення країн — членів ЄС після COVID-19. Він фінансуватиме інвестиції у відбудову України та реформи за погодженням з українським урядом.

І тут важливо зазначити, що безповоротна фінансова допомога іноземних держав має становити левову частку (90%) міжнародної фінансової допомоги Україні. За її рахунок мають фінансуватися проєкти з будівництва нових великих містоутворюючих промислових підприємств, реконструкції на нових технологічно-цифрових засадах постраждалих підприємств, відбудови інфраструктури та житлового фонду. Домовлятися про таку схему фінансування потрібно вже сьогодні, не нехтуючи цим питанням, успішне вирішення якого безпосередньо впливатиме на стійкість повоєнного економічного зростання України. Наразі ж іноземні держави більш схильні до кредитування, на частку грантів планується спрямувати лише 10% загального обсягу міжнародної фінансової допомоги. Це є неприпустимим, адже Україна виборює сьогодні право на свободу та демократичні цінності не лише для себе, а й для усього цивілізованого світу.

Нарешті, з боку України надважливо буде забезпечити прозорість витрачання наданих іноземних коштів, підтримувати той високий рівень довіри, який встановився між владою України та керівництвом ЄС, не спаплюжити її через корупцію та нецільове використання коштів. Бо від цього, без перебільшення, залежатиме доля Української держави — перспектива її вступу до ЄС, продовження діалогу з європейськими партнерами на рівних без комплексу меншовартості, одержання широкої підтримки та всілякої допомоги у відновленні.

Більше статей Ірини Підоричевої читайте за посиланням.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі