Підтримати
Росія стосовно США практикує стратегію миші, яка намагається прогризти будівлю зсередини. Останнім часом з'являються нові й нові дані про те, як Росія з допомогою своїх ставлеників проникає у ФБР, ЦРУ та Конгрес.
Цього місяця найбільш сенсаційною новиною став арешт колишнього високопоставленого співробітника ФБР 54-річного Чарльза МакГонігала. Він обвинувачений у зв'язках із Олегом Дерипаскою — близьким до Путіна російським олігархом. Згідно з обвинуваченням, МакГонігал брав у Дерипаски гроші для їх відмивання та на розслідування, що стосуються конкурентів олігарха. Дерипаска перебуває під санкціями, і діяльність МакГонігала була прямим їх порушенням.
Коли МакГонігал служив у ФБР, саме на ньому лежало доручення розслідувати діяльність російських олігархів і справу Дерипаски, який намагався знайти лазівки для порушення санкцій. (Зазначимо, що Дерипаска був соратником політичного діяча Пола Манафорта, який у 2016 році керував президентською кампанією Дональда Трампа. 2018 року Манафорт був засуджений за низку злочинів, пов'язаних із його відносинами з Росією. Трамп його помилував.)
Згідно з обвинувальним висновком, МакГонігал, що був консультантом, намагався допомогти вилучити прізвище Дерипаски з санкційного списку. Очевидно, діяльність МакГонігала в ширшому плані мала підривати ефект економічних санкцій, запроваджених проти багатих росіян після вторгнення Росії в Україну.
МакГонігал пропрацював у ФБР і ЦРУ 22 роки й дослужився до однієї з найважливіших посад у контррозвідці США. Як її високопоставлений співробітник, він мав доступ до великої кількості секретної інформації. Наприклад, отримував санкційні списки задовго до того, як санкції набирали чинності. МакГонігал мав широку інформацію про розслідування стосовно іноземних шпигунів та громадян США, підозрюваних у роботі на закордонні уряди. Він брав участь у найбільш резонансних справах: так, 2010 року він очолив розслідування WikiLeaks. Працюючи на ЦРУ, МакГонігал служив експертом діяльності російської розвідки, націленої на Сполучені Штати, і роботи США у вербуванні російських шпигунів.
МакГонігал, очевидно, був важливим джерелом секретної інформації, і легко уявити жах його колег у ФБР та ЦРУ, коли вони зрозуміли, з ким мали справу та скільки інформації могло витекти й, імовірно, витекло в табір ворога.
Вочевидь, МакГонігал не є ідеологічним соратником Путіна, — ним керувала звичайна жадібність, що привела його до співпраці за гроші ще й із Албанією та, можливо, з Китаєм.
На сьогодні МакГонігалу не було пред'явлено обвинувачення у шпигунстві, але кількість інформації в його розпорядженні не могла не цікавити іноземні держави, з якими він таємно співпрацював. Ця історія, безперечно, кидає тінь на такі шановані американські інститути як ФБР і ЦРУ.
Інша сумна історія цього місяця пов'язана з російськими контактами нового конгресмена від штату Нью-Йорк (округу Лонг-Айленд і Квінс) Джорджа Сантоса, який вигадав категорично всі аспекти своєї біографії, але промовчав про свої статки, що невідомо звідки взялися, і темні зв'язки.
Під час своєї передвиборної кампанії Сантос стверджував, що по закінченні коледжу у Нью-Йорку він став «досвідченим фінансистом та інвестором із Волл-стріт», успадкував від сім’ї нерухомість із 13 об'єктів і заснував благодійну організацію допомоги тваринам, яка врятувала понад 2500 собак та кішок.
Як з'ясувалося після його перемоги на виборах, конгресмен не закінчив жодного вишу, не працював у престижних фінансових компаніях, не отримував у спадок нерухомості та не рятував ні кішок, ні собак. Деталі його особистого життя теж виявилися фальшивкою.
Він виявився не євреєм, його рідні не рятувалися від Голокосту, його мати не перебувала в одній із веж-близнюків під час сумнозвісного теракту 11 вересня, а була тоді у Бразилії. Навіть його сексуальна орієнтація (він представився геєм) виявилася не цілком достовірною.
Образ, розігруваний Сантосом, був невипадковий, — він ідеально підходив для виборців передмістя Нью-Йорка. Тоді як освіта і трудовий досвід, нібито здобуті Сантосом, мали показати консервативний підхід у таких справах як збирання податків чи боротьба зі злочинністю, його особистий досвід свідчив на підтримку багатьох ліберальних цінностей, більш прийнятних у передмістях Нью-Йорка, ніж стандартні погляди консерваторів.
Однак усе це, як з'ясувалося, було обманом від початку й до кінця. Ба більше, державні відомства, які почали розслідування несподіваної появи великих коштів у Сантоса (що раніше не мав грошей навіть на квартплату), виявили його зв'язки з таким собі Ендрю Інтратером — бізнесменом, який підтримує тісні ділові відносини із двоюрідним братом — російським олігархом Віктором Вексельбергом, що перебуває під санкціями. Інтратер вніс значну суму в передвиборну кампанію Сантоса, але це не пояснює наявності в Сантоса всіх коштів.
Не дивно, що, ще не потрапивши в Конгрес, Сантос уже повторював російську пропаганду: «Послухайте, якби українці справді так ненавиділи Росію, то східна частина України не вітала б росіян на своїх територіях. Вони почуваються більше росіянами, ніж українцями», — сказав він в інтерв'ю Washington Post. Цю заяву виборці Сантоса явно проігнорували, або вона їх не збентежила.
У Конгресі Сантос, незважаючи на передвиборні обіцянки поміркованості, негайно пристав до правих консерваторів, яких республіканська конгресвумен Ліз Чейні прозвала «путінським крилом».
Імовірно, розслідування фінансів Сантоса покажуть, що він не тільки обдурював виборців, прикидаючись не тим, ким є насправді, а й порушував закони, які стосуються фінансування політичних кампаній. Якщо підтвердяться факти порушення законів про фінансування, він буде вигнаний із Конгресу та відправлений у в'язницю.
Складніші справи з «путінським крилом», що складається приблизно з двох десятків конгресменів, які голосують із питань України так, як хотів би Путін. Їхня мотивація поки що залишається нез'ясованою.
Російське проникнення в ключові інститути США дуже насторожує, але в історіях Сантоса та МакГонігала можна побачити й елемент позитиву. Приклади Сантоса і МакГонігала мають стати тривожним дзвіночком для виборців, які не звертають уваги на ставлення офіційних осіб до Росії. Із цих історій ясно випливає, що РФ, на яку ультраправі американці останніми роками готові дивитися зі схваленням, продовжує бути ворогом Америки, котрий робить усе можливе, аби підірвати роботу інститутів демократії та безпеки США, — Конгресу, ЦРУ і ФБР.
Крім того, обидві ці історії свідчать, що все таємне у США рано чи пізно стає явним, а американська державна машина хоч і дає збій, проте не так сильно поламана, як того хотілося б Росії.
Більше статей Анни Бродські-Кроткіної читайте за посиланням.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google