Як ми й передбачали, Зеленський палить напалмом. Під час підсумкової пресконференції президент особисто звинуватив мера столиці та його команду в корупції. Нового голову КМДА на противагу Кличку, найімовірніше, призначать. Зе! чітко артикулював: «Це моя вертикаль і мої повноваження».

Напередодні країна прикипівши до екранів стежила за тим, як «почали наводити лад у столиці». Десятки кримінальних справ стосовно керівництва департаментів, комунальних підприємств і фірм-підрядників, обшуки у правої руки Кличка голови виконкому УДАРу Артура Палатного, візит СБУ до багатоквартирного будинку, в якому мешкає Кличко. Перш ніж політично рубонути з плеча, Банкова тактикою «дрібних порізів» вирішила пустити репутаційну кров жертві.

Ось тільки питання: хто жертва? Ймовірний конкурент у майбутніх президентських перегонах Кличко, який зустрівся з американцями та двадцяткою послів у День Європи й цим викликав неабиякі ревнощі Зе!? Корупціонери з команди мера, котрі паразитують на схемах, закладених іще в часи Черновецького? Комарницький, посаджений на Київ главою ОПУ Єрмаком поруч із Палатним, про що мовчить Зеленський? Чи мери міст, які спостерігали з кущів за тим, що відбувається з Кличком, і обізвалися не на захист Кличка — голови АМУ, а лише коли влада вирішила повісити на них підвищення тарифів?

Відповідь є.

«Я вам не Черновецький»

Леонід Черновецький — у сонячній Грузії, а в Україні справа його живе. Найхаризматичніший столичний опозиціонер Віталій Кличко, який із 2008-го року невтомно боровся за чесний європейський Київ без Черновецького, опинився в епіцентрі публічного корупційного скандалу. Меседжі прес-конференції Зеленського розбирають на цитати не лише в Україні. Репутації Кличка завдано серйозної шкоди. Зе! знав, що робив.

Масив матеріалів у силовиків напрацьований давно. Спроби витягнути його на світло в часи Богдана не увінчалися успіхом. Як прокоментував під час пресконференції наїзд на Кличка у 2019-му сам Зеленський, «мер попросив не чіпати його», і він пішов йому назустріч. Дав нібито час для результату. Результат вражає.

За словами прокурора Києва Олега Кіпера, в рамках 10 кримінальних справ за ці дні проведено понад 60 обшуків. Висунуто 11 підозр колишнім і чинним головам комунальних підприємств. Про підозру у провадженні про розкрадання повідомлено ще сімом особам у департаменті соцполітики КМДА, — там нагріли руки на 13,5 млн грн під час закупівель медичних засобів.

У тих провадженнях, за якими вже повідомлено про підозру, йдеться про збитки на понад 43 млн грн. Загальна сума в усіх провадженнях у рази більша. І вона зростає, наче снігова куля. Лише слідами одного з останніх обшуків у земельному департаменті столичної адміністрації (який відбувся вже після коментаря прокурора агентству Інтерфакс) фіскали заявили про недоплату у бюджет за оренду землі понад 100 млн грн.

Тим часом Кіпер стверджує, що за останні два роки близько 30 проваджень пішли в суд, і, мовляв, нічого екстраординарного насправді не відбувається. Однак не будемо оцінювати заяву нового прокурора, якому політики подарували рідкісну нагоду попрацювати на закон. Уточнимо тільки: слова Кличка, що всі обшуки проходять за результатами внутрішнього аудиту столичної адміністрації, а силовики вилучають копії документів, давно маючи на руках оригінали, люб'язно надані самою київською владою, столична прокуратура спростувала. Кіпер наполягає, що жодне з нинішніх розслідувань не базується на матеріалах КМДА.

Кейс Палатного — особливий. Надто близько до міського голови. Надто токсично. Як стверджують джерела ZN.UA у правоохоронних органах, голову виконавчого комітету партії УДАР Артура Палатного дуже довго «вели» й документували. Тому, коли Кличко робив заяву на сесії 13 травня й пізніше, він не дуже педалював історію обшуку в Палатного. Соратника і «касира» Кличка записували кілька місяців. Ідеться про частки й відсотки від роботи низки департаментів і більш як десятка комунальних підприємств. Зокрема найбільших столичних ринків. На руках у силовиків — величезний архів інформації.

Згідно з матеріалами одного з епізодів слідства, «учасники злочинного угруповання, до складу якого входять близько 20 осіб, у тому числі колишній народний депутат, чинні та колишні депутати Київської міської ради, щомісяця отримують... від 5 до 7 млн грн доходу від оренди торгових точок, нелегально облаштованих у підземних пішохідних переходах станцій метро...».

«Слуги народу» постаралися, щоби ці промовисті факти й фото облетіли якомога більшу кількість потенційних виборців Кличка. Як і у випадку з усуненням від влади Черновецького, коли Янукович легітимізував свої дії антикорупційною кампанією, що буквально ошелешила Україну «космічними» масштабами грабунків. У випадку з Кличком ми, схоже, на самому старті. Джерела стверджують, що буде кілька хвиль. Зеленський журналістам заявив те саме.

Артист розмовного жанру, озброєний силовиками та РНБО, перед усією країною послав чемпіона-важковаговика в заочний нокаут. Фраза «це я не розумію, чого від мене хоче Кличко», а також одкровення про настирливість мера столиці, який постійно йому телефонує, — принизливі. Якщо Кличко і встане, то рахуватиме відведений на це час сам рефері-Зеленський. І тут політичний маневр для Кличка обмежений: або наступальне розслідування з наслідками вже для самого мера, або згода на роль «весільного генерала» у столиці, та й у політиці загалом. Країні потрібна незаношена опозиція, але...

Правда, є два просвіти, якими може скористатися Кличко. По-перше, показово від участі в обшуках утримується поліція. Працюють СБУ і ДФС, яка перебуває на стадії розпаду. Система, відчуваючи політику, намагається самозберегтися, щоби уникнути чисток у разі приходу іншого президента. Про що, власне, й попередив Кличко.

По-друге, Кличко повернувся до угоди з Петром Порошенком, який контролює першу за чисельністю фракцію в Київраді. Про укладений стратегічний пакт свідчать джерела й результати голосування на сесії 13-го травня. Кличко —президент, ПАП — спікер або прем'єр. Якщо місяць тому фракція експрезидента часто утримувалася або не голосувала, то в день заяви Кличка про політичний тиск — масово підтримала практично весь порядок денний. Можливе голосування за проєкт рішення про створення виконкому під Київрадою — у владі Порошенка. Та чи «доживе» Порошенко до необхідності дотримуватися домовленостей (чого він робити не вміє) — питання. Як уточнив Зе!, він уже став вироком Порошенку. Медведчук і BIHUS info йому в поміч.

На жаль, 2014 року після Майдану та віденської зустрічі з Фірташем Кличко поступився Порошенку трохи більше, ніж президентством. Угода Кличка, який обійняв посаду мера Києва, з колишньою командою Черновецького спочатку в особі Вадима Столара (права рука Кличка у 2015–2019 рр.) і людьми Порошенка (Кононенко—Березенко), потім — із Банковою Зеленського, яка вивела з тіньової орбіти й посилила ексглаву фракції Черновецького Дениса Комарницького, — стала ціннісним вибором чемпіона. У цьому бою з тінню Кличко від самого початку виявився налаштованим на договір.

Ось і зараз Кличко знову вирішує: битися чи здатися? Хоча він може вийти на прес-конференцію і дати слідству безліч наводок куди масштабніших за побори з МАФів: від схем на «Антонова» до гешефтів Припортового; від «Великого будівництва» до подарованих олігарху номер один тарифів на ЗД; від тіньових зарплат у владі до продажу в ній посад. Правда, слідства у Кличка немає ...

Операція «Чисті руки»

«Аннушка розлила олію» в той момент, коли ще радник президента Андрій Єрмак, сидячи в останньому ряду в залі «Паркового» (там обговорювали кандидатів у депутати від «Слуги народу» на мажоритарних округах столиці), запропонував Миколу Тищенка. «Та він же тупий!», — сказав президент. І не помилився. Тринадцятий номер зрештою спочатку став народним депутатом, а потім провалив усі доручені йому проєкти Банкової. Ганебний кейс Вірастюка — серед останніх. Однак столиця — серед головних. Чесно кажучи, досить важко прийняти таку цинічну мотивацію тепер уже глави ОПУ Єрмака, який підсунув Зеленському Тищенка в комплекті з Комарницьким.

Певна річ, Андрій Єрмак — корінний киянин, юрист і голова Асоціації підприємців міста Києва з багатолітнім стажем (2009–2018), до того ж наділений тонким продюсерським чуттям, легко вписується в кумівську конструкцію столичної бізнес-тусівки, що тривалий час жила за правилами «пташенят» Черновецького. Степан Черновецький, Денис Басс, Денис Комарницький — законодавці тодішніх мод відкотів і часток.

«Прибуткові стартапи не з'являються нізвідки» — стверджує сьогодні сайт молодого Черновецького, який веде бізнес на земельних і комунальних активах, виведених із власності Києва його батьком. Спільний із Тищенком стартап-ресторан COIN — корінь партнерства Тищенка та Черновецького. І якщо колишній куратор економічного напряму Басс знайшов нове щастя в Москві, то Комарницький виявився затребуваним на батьківщині. Наглядаючи за Києвом із вікна «101 Tower».

Тобто — увага! — глава офісу президента, який пообіцяв країні боротьбу з корупцією, приводить у його команду людей Черновецького. Токсичнішого прізвища в Україні немає. Бо розмах тієї команди був справді космічний. І що? А те, що весь цей час у Києві працює тіньовий офіс, розміщений у бізнес-центрі Черновецького, де на пару ділять потоки Палатний/Кличко (про заслуги Палатного країні тепер уже розповів прокурор Кіпер) і Комарницький/Єрмак.

І це все під носом у Зеленського, який без тіні сорому виходить на публіку й виглядає блазнем, заявляючи, що Кличко краде з бюджету, а «глава мого офісу не бере хабарів». Ха-ха-ха! Але тут є важливий нюанс: у Комарницького теж проводили обшуки. 2019-го його трясли за Подільсько-Воскресенський міст і «прокладку» «Еко-буд-трейд». Тоді він допомагав Столару. Тепер, ставши завдяки Єрмаку занадто самостійною одиницею і зблизившись із Кличком, Комарницький дуже дратує Зеленського. Навряд чи Зе! безпосередньо вникав у масштаби сум, відсотків і часток, однак прізвище Комарницького звучить у зв'язку з Банковою навіть в ангажованих владою виданнях. Нагромадилася занадто критична маса негативу, якого не приховати, якщо хочеш зберегти бодай якесь обличчя.

Тут слід уточнити, що Кличко після місцевих виборів прагнув послабити залежність від Банкової і планував тримати баланс завдяки роздачі кусків усім. Однак саме рука Комарницького в останню ніч перед голосуванням за секретаря Київради, коли Кличко домовився про союз із усіма фракціями (формально виключивши лише ОПЗЖ), зруйнувала опору під мером. Із, по суті, сформованої більшості Банкова, за наводкою Комарницького, вибила ЄС Порошенка, яка могла забезпечити Кличку можливість для маневру. «Смотрящому» модератору треба було оперувати «золотими акціями», які він завів через «Батьківщину». Інакше чари чаклуна невідворотно слабшали. Врешті — стала слабшати влада самої Банкової. І в певний момент Київ зажив своїм життям, а Банкова, хоч і отримала свого першого заступника Кулебу та ключові комісії, — своїм.

Плюс — політичне посилення Кличка через увагу до нього американців і європейців, плюс — другий після Зе! рейтинг довіри... Треба давити. І цілком брати під контроль столицю. Без ображеного Тищенка та його друга Комарницького. Політично, фінансово, стратегічно. Згідно з нашою інформацією, Комарницький телефонував прокуророві Києва, щоб уточнити, до чого тут він. Однак афера з Подільсько-Воскресенським мостом — один із найбільш цинічних корупційних кейсів. Приховати його — поставити під сумнів усю операцію стосовно Кличка. Зеленський намагається струсити кавалки столичного бруду зі своїх рук. Наразі незрозуміло, наскільки той-таки Андрій Вітренко («слуга», якому не вдалося стати секретарем ради і якого висувають на зміну Комарницькому) зможе вписатися в загальний бізнес-розклад і стати його центром тяжіння.

Єрмак, підтримуючи масштабний наступ силовиків по всьому фронту, вдає, що взагалі не причетний до справ. До якої межі копатимуть останні — вирішить Зеленський. Проте очевидне публічне обілення президентом Єрмака та виведення його за рамки корупційного столичного кейсу свідчить, що до такої політичної жертви й до такої публічної правди Зеленський не готовий. Що не скасовує її наявності. Як і казки про «голого короля», якого найближче оточення виставляло дурнем.

Тарифне алібі

Є ще один важливий у цьому розкладі нюанс. Як Петро Олексійович свого часу не говорив публічно про поразки на війні, перекладаючи цю місію на підлеглих, так і Зеленський, пообіцявши виборцю знизити тарифи, намагається знайти канал, через який зможе безболісно спустити пару. Уникнувши тарифного Майдану, який легко підхоплять олігархи, котрі не бажають потрапити в новий «філософський закон» Зеленського. І тут публічне знищення Кличка — дуже точний інструмент дресури мерів.

Якщо ви помітили, удар, завданий силовиками по Кличку, не викликав бурхливої захисної реакції з боку мерів та Асоціації міст. Причин кілька. Якщо виконавча дирекція АМУ — завжди поза публічною політикою, то кожен український мер — трохи Черновецький. І поки зважування своїх вад і чеснот відбувається всередині, можна якось жити й навіть об'єднуватися для боротьби з Центром. Якщо ж у помічники влада закликає силовиків, то краще знайти якомога густіший кущ і не висовуватися.

Так, Кличко стояв за спиною Садового в суді, коли на нього «тиснув» Порошенко. Але той-таки Кличко не пішов захищати мерів перед місцевими виборами. Це був маркер. Залишаючись формальним головою АМУ, Кличко відмовився від реального лідерства, яке нині частково перехоплює Філатов. Однак в АМУ немає єдності.

«Вчора стало зрозуміло, що це війна не лише проти Кличка, а й проти мерів, — розповідає мер одного з обласних центрів. — По-перше, заява Шмигаля, в якій він перекладає відповідальність за тарифи на місцеве самоврядування. По-друге, голова профільного комітету Герус зняв законопроєкт №3508 про реструктуризацію газових боргів і прямо сказав — «підвищуйте тарифи, це ваші повноваження». Влада умиває руки і зберігає рейтинг. Банкова працює на випередження, розділяючи й пануючи. Мери ключових міст мовчать. Візит у будинок Кличка (хоч і не в ту квартиру) — дуже жорсткий сигнал. Страх диктує геть іншу поведінку».

«Кличко — не наша гра, — заявляє міський голова, який опонує прокличковській течії. — Коли ми хотіли об'єднуватися, він розкладав яйця в різні кошики. Наші пропозиції опублікувати реєстр усіх кримінальних справ, відкритих на мерів під час виборів, залишилися без відповіді. А силовики натягують повідець виключно на команду влади, і це треба колись зламати. А Кличко що? Посварився з Банковою, домовився з Банковою, знову посварився... Це щось зі сфери ірраціонального. Ми зараз за нього впишемося, а він знову помириться. Проте з приводу тарифів — мовчати не будемо».

Відразу після пресконференції гаранта Кличко та правління АМУ вийшли із заявою про розрив Кабміном газового меморандуму, який заблокував торік відкриття ринку та підвищення тарифів на газ. Реакція на місцях уже почалася. Луцьк, Вінниця, Рівне... У четвер увечері на нараді на Банковій регіональний куратор Кирило Тимошенко згладжував гострі кути. Щоб мери неконтрольовано не зірвалися з гальм і не зчинили велику бучу. Меморандум пообіцяли витримати, ПСО (покладення спеціальних обов'язків) продовжити, борги реструктурувати. Проте перехід у ринкове поле неминучий і, за словами присутнього міністра Чернишова, «деякі великі міста вже зараз укладають договори без ПСО».

Ось тут саме Банкова вбила клин між мерами, що пояснює мовчання гігантів — Львова, Одеси, Дніпра та Харкова. Плюс — підвішене питання реструктуризації комунальних боргів. Глава НАК «Нафтогаз» Вітренко вже заявив про якийсь новий підготовлений закон, що його незабаром зареєструють у ВР. Банкова обачливо зробила крок назад. Якими будуть два кроки вперед — побачимо найближчим часом. Стратегічну лінію стосовно і Кличка, і місцевого самоврядування президент обрав. У «неосвіченій монархії», розбудову якої ми нині спостерігаємо, князькам місця немає.

…Кличка певні сили досі розглядають не лише як потенційного кандидата в президенти, а й як незношену й незаяложену такою ж мірою, як Порошенко, Тимошенко, Бойко та Яценюк, опозицію. Але для опозиції окрім цінностей (а з ними у Кличка очевидні проблеми) потрібно мати ще й сміливість. Причому сміливість іншої якості, ніж для боксерських боїв.

У Кличка були, щонайменше, дві ситуації, коли він міг проявити справді політичну сміливість. У 2014 році він міг відмовити Порошенку й самостійно піти на президентські вибори. Але він обрав синицю в руках. І друга ситуація (набагато менш відома) — коли в нього була можливість захопити сцену Майдану і звільнити її від уже всім остогидлих Яценюка, Турчинова й Тягнибока. Які розривалися між Межигір'ям, власними кураторами-олігархами та необхідністю вдавати, що вони — лідери опозиції. Але Кличко стримався, хоча всі умови для цього були.

Тому, як логічно зазначили мери, ніхто не впевнений у тому, що в найвідповідальніший момент Кличко знову не домовиться з Банковою.