У Європі радше сподівалися на перемогу опозиціонера і ключового конкурента Ердогана – Кемаля Кілічдароглу, який більш схильний до діалогу. Але не так сталося, як гадалося. Політолог і фахівець з глобальної безпеки Ніколя Монсо у блозі для Le Monde окреслює дилему європейців, які з одного боку схильні засуджувати авторитаризм політика, який вже друге десятиліття при владі, але з іншого намагаються вибудувати безпекову співпрацю.
Історичний екскурс щодо співпраці Європа - Туреччина
На тлі протестів на Близькому Сході в 2010 році (Арабська весна), що згодом, крім іншого, переросли у громадянську війну в Сирії у спробах повалити 50-річне правління Баасистів, ЄС зіткнувся з безпрецедентною міграційною кризою. Статус-кво після Другої світової війни було порушено і на континенті відбувся наплив тисяч біженців, тож ЄС був змушений переглянути свої відносини з Туреччиною.
Будучи кандидатом на вступ до ЄС, Туреччина спробувала розіграти карту сторони, яка здатна врегулювати міграційну кризу. Попри критику незмінності влади в країні, політики ЄС змушені були змиритися з таким станом речей у країні і дещо поступитися власним принципами задля врегулювання напливу біженців.
Перспективи відносин Брюссель - Анкара
Автор статті плавно переходить до нинішньої ситуації і питання про те, які зараз перспективи щодо двосторонніх відносин Брюссель - Анкара. У світлі оголошення остаточних результатів виборів у Туреччині.
Ключові аспекти такої співпраці:
- Безпека. Туреччина вже неодноразово показала свою роль в НАТО через блокування вступу Швеці на тлі релігійно-міграційного скандалу. Також країна відзначилась своїми спробами нейтралітету у питанні війни РФ проти України. З одного боку, Ердоган дав добро на "Байрактари" для України, з іншого - неодноразово визнавав свої тісні зв'язки з Путіним.
- Міграція. Це питання є важливим у турецькому національному контексті, який позначений прийомом майже 4 мільйонів сирійських біженців на території та дедалі сильнішою соціальною напругою через їх присутність. (Також роль відігає вищезгадана посередницька роль між Близьким Сходом, звідки мігранти втекли, рятуючись від війни, та Європою, яка то розкриває обійми, то усвідомлює всі загрози від неконтрольованого прийому громадян інших країн. Релігійні та світоглядні зіткнення неминучі - ZN.)
- Енергетика. Роль Туреччини в цій сфері загострилася після 24 лютого. Війна РФ спровокувала припинення поставок російських вуглеводнів до Європи. Роль Анкари пов'язують також з необхідністю диверсифікувати європейські джерела постачання.
Підсумовуючи, фахівець з глобальної безпеки Ніколя Монсо визнає: ЄС вступає в нову фазу невизначеності з Туреччиною. Брюсселю, схоже, знову доведеться заплющувати очі на деякі свої цінності. Така дилема європейців.