Цукровий колапс

Економіка Тернопільщини прямує до цілковитого занепаду. За останні 12–13 років у цій області повністю знищено цілі галузі виробництва - фарфорову, комбайнобудівну, тютюнову (виробництво цигарок), серйозного удару завдано спиртовій і цукровій промисловості, які у більшості районів були бюджетоутворюючими. Зупинка роботи цукрозаводів яскраво продемонструвала, як може повільно, зате послідовно вмирати важлива галузь.

У 1990-х на Тернопіллі як у бурякосіючій області діяло аж дев'ять цукроварень. Однак у

2002 р. київське ТОВ "Українська продовольча компанія" позбулося одного цукрозаводу "Поділля" (поблизу Тернополя), який припинив роботу. Решта працювали. Через сім років "вистрілив" Кременецький цукровий завод, що належав "Західній компанії "Дакор" із центром у місті Дубно Рівненської області.Що означає зупинка роботи цукрозаводів, громадськість області змогла переконатися не з чуток. два сезони поспіль не переробляють сировини три заводи, які у 2008 р. увійшли в групу компаній "Мрія", - Лановецький, Бучацький і Борщівський. Згадані підприємства вже не відновили роботи, хоч власник обіцяв протилежне. На їхніх територіях розміщуються лише бурякоприймальні майданчики. А 400–450 чоловік, які були задіяні в сезон переробки буряків на кожному цукрозаводі, змушені шукати роботу деінде.

Днями жителів області сколихнула не менш сумна звістка: цього сезону перестануть працювати три цукрозаводи - Збаразький, Козівський і Хоростківський. Суть у тому, що група компаній "Мрія", яка володіє ними, накопичила величезні борги перед кредиторами - майже 1,3 млрд дол. І торік у грудні компанію HF Asset Management, що контролює 80% акцій агрохолдингу, було визнано неплатоспроможною. Активи "Мрії" перейшли під контроль міжнародного комітету кредиторів. В лютому цього року він призначив нове керівництво агрохолдингу, який на сьогодні перебрав у своє управління чималі активи - 180 тис. із 260 тис. га земель агрохолдингу, вісім елеваторів і п'ять зерносховищ, два крохмальні заводи, картоплесховища, насіннєвий завод, понад 200 одиниць сільгосптехніки... Але такий порятунок зовсім не стосується цукрозаводів.

- Ми досі не контролюємо цукрових заводів. У зв'язку з цим нам довелося відмовитися від вирощування цукрових буряків, - сказав на недавній прес-конференції в Києві новий генеральний директор агрохолдингу "Мрія" Саймон Чернявський.

При цьому керівник не запропонував оптимальних варіантів майбутнього цукрозаводів: або, встановивши контроль над цими підприємствами, варто продати їх іншим власникам, які були б готові інвестувати великі кошти і розвивати цю галузь; або тягнути самим увесь технологічний цикл - від посівів буряків до виходу цукру.

За інформацією департаменту агропромислового розвитку Тернопільської облдержадміністрації, навіть драматичний 2014-й для Тернопілля був успішним на сировину і цукор. Торік посіяли
37,5 тис. га буряків, з яких агрохолдинг "Мрія" - майже 16 тис. І тому в сезоні переробки цукросировини було зварено 285 тис. т солодкого продукту (частка "Мрії" - 173 тис. т). Цей показник став майже рекордним для цукроваріння в області за минулі 20 років!

Досі невідомо, чи сіятимуть буряки три цукрові заводи - Козівський, Збаразький і Хоростківський, хоча заявки на виробництво цукру в межах квоти "А" вони вже подали. Якщо цього не станеться, то перероблятиме солодкі корені лише Чортківський цукровий завод, що нині належить польській компанії Pfeifer&Langen Inwestycje. Пов'язані з ним договірними умовами господарства планують посіяти буряки на площі 16,1 тис. га і виробити з них 119–120 тис. т цукру. Додайте сюди ще 2–3 тис. га, на яких вирощуватимуть солодкі корені окремі фермерські господарства і населення. От і все.

Із припиненням роботи ще трьох цукрозаводів області - Збаразького, Козівського і Хоростківського - роботу втратять 1350 працівників. І хоча центри зайнятості в районах, де розташовані ці підприємства, ще не отримали інформації про очікуване масове вивільнення працівників, соціальна напруга в цих місцевостях і області загалом лише посилюється.

Висівати буряки і переробляти їх на цукор стає вельми витратною справою. Тільки основне міндобриво для їх вирощування - аміачна селітра - за останні шість-сім місяців подорожчало більш як утричі (з 3,0–3,2 тис. до 10,5 тис. грн за тонну), різко зросли в ціні також інші міндобрива (аміачно-карбамідна суміш, нітроамофоска). Недивно, що у 2015 р. більш як на третину зросла вартість якісного вітчизняного насіння цукрових буряків.

Із 1 квітня ц.р. подорожчав природний газ для промислових підприємств, у т.ч. для цукрозаводів, - до 7200 грн за 1000 кубометрів (без урахування ПДВ, цільової надбавки до тарифу, тарифів на транспортування, розподіл і постачання). Логічно мала би поступово зростати ціна цукру, з урахуванням поточних і майбутніх виатрат. Але ж ні, вартість солодкого продукту змінюється непередбачувано - то різко стрибає вгору, то раптово знижується, а потім підвищується. Наприклад, на Тернопільщині ще в лютому ціна на цукор підросла до 18 грн за кілограм, а наприкінці березня знизилася до 11–11,5 грн, що зрівняло її з минулорічною собівартістю виробництва цукру в державі. А в перші дні квітня ціна кілограма цукру збільшилася до 13–14 грн у роздрібній торговельній мережі.

Не до кінця виконує роль державного оператора на ринку цукру Аграрний фонд, основне призначення якого - протидіяти стрибкам і падінням цін на цукор, здійснюючи товарні та фінансові інтервенції в той чи інший період року. Тоді цукровим заводам було б вигідно продукувати цукор, забезпечуючи невисоку (5–10%) рентабельність його виробництва, а ціни на білий цукор не вдаряли би споживачів боляче по кишені.

За нинішнього безладдя на ринку цукру в Україні інвесторів, охочих підтримати і пожвавити цукрову галузь, у тому числі реанімувати ті заводи, від яких відмовився або не взяв під контроль агрохолдинг "Мрія", знайти доволі складно. І АПК, який, за висловом президента Петра Порошенка під час недавньої робочої поїздки на Тернопільщину, "є тим локомотивом, який дозволить забезпечити в області зростання сільськогосподарського виробництва", насправді виглядатиме як безнадійно зіпсований локомотив.

У середовищі журналістів і небоязких чиновників поширюється невеселий жарт: працівникам, які ще не виїхали на закордонні заробітки, не випадає нічого іншого, як плюнути на все і випробувати себе в екзотичному бізнесі - вирощуванні страусів, перепелів, оленів або взагалі зайнятися високими технологіями. Можливо, народний депутат від Тернопільської області Роман Заставний і новопризначений голова облдержадміністрації Степан Барна, які донедавна разом трудилися в ІТ-компанії, підкажуть зацікавленим людям, куди у хай-теку зараз вигідніше вкладати кошти? Бо інших дієвих справ для поліпшення ситуації у промислово-депресивному регіоні з їх боку щось поки не видно.