Перехідний вік мови

Лайфхаків, «як російськомовному перейти на українську», вже безліч. І всі, хто хотів, уже давно ними скористалися, хоча й не завжди вдало. Саме тому я мав на меті зосередитися не так на техніці, як на сенсах цього «перехідного віку».

Гадаю, запорука успіху будь-якого перевтілення в мовному питанні лежить не стільки в політичній або лінгвістичній площинах, скільки в радикальному світоглядному зламі, дуже схожому до навернення у віру.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

NYT про перехід на українську мову: зірки українських соцмереж переосмислюють свій вплив

Якщо ви по-справжньому хочете «перейти на українську», або — давайте дивитися ширше — оволодіти якоюсь корисною навичкою, подолати страх публічних виступів, схуднути, досягти успіхів у бізнесі, спорті, політиці, мистецтві, тощо, — вам не обійтися без радикальних рішень задля великих цілей і тривалих змін. Цей свідомий, зважений та рішучий крок, який істотно змінить ваше звичне життя і справить значний вплив на майбутнє, у християнському середовищі називають «покаянням», тобто «радикальною зміною мислення, цінностей, світогляду, звичок, способу життя». Саме тому, якщо ви хочете мати переконливий успіх у будь якій справі, вам із самого початку не обійтися без цього радикального і всеосяжного покаяння.

Як це має виглядати практично на прикладі нашого «переходу на українську»?

Соціологи свідчать, що чимало українців в обставинах російської агресії свідомо почали спілкуватись українською. Але, по-перше, деякі з цих спеціалістів прогнозують, що значна кількість таких ентузіастів знову відкотиться до звичної російської, щойно військова загроза спаде і ми повернемося до звичних умов життя. По-друге, деякі з цих «нових українців» говорять державною виключно в публічному просторі. Спілкування ж у колі сім’ї залишається без змін: фільми, пісні, книжки, новини — все made in russia. Це не справжнє покаяння, а така собі данина загальному тренду, пристосуванство, яке легко відбувається в обидва боки — куди повіє вітер.

Якщо ваша мотивація базується не на внутрішніх переконаннях, а на тимчасових зовнішніх чинниках, ваше «відступництво» — лише питання часу.

За рік в Україні побільшало число тих, хто називає українську мову рідною – соцопитування

Це те ж саме, що відоме як «недільне», або «святкове», християнство. Коли людина навернулася до Бога не по-справжньому, а лише лицемірно імітує «християнську поведінку» в стінах храму на великі свята або під час недільної літургії. При цьому в повсякденному житті таких «християн» усе залишається як і до їхнього вдаваного «навернення». Це — як у вишиванці слухати Лєпса…

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Більше третини мешканців Києва перейшли на українську мову спілкування під час війни – опитування

Що ж робити, коли надумали по-справжньому «навернутись до українства»?

Насамперед — «спалити мости», максимально відмовитися від будь-якого контенту російською. Як новонавернені рішуче відмовляються від гріховних звичок минулого, так і нам слід відмовитися від використання «язика» навіть на побутовому рівні. Це має стати табу, хоча б на певний час.

Мені «спалити мости» допомогли самі росіяни. Коли, виїжджаючи з окупації, на одному з блокпостів від потвори з автоматом почув: «ат’єдьтє в старонку, паапщаємся…», чути їхній «язик» на моїй рідній землі перехотілося остаточно, спілкуватися — тим більше.

Якщо ви не мали схожого тригера, просто забороніть собі навіть подумки вживати ворожу мову. Доки йде ця війна, гадаю, привід знайти буде нескладно.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Мовний омбудсмен оскаржив у суді дозвіл Терехову вести соцмережі російською мовою

Але, як відомо, природа не терпить порожнечі. Тому цей мовний вакуум треба максимально заповнити якісним(!) українським контентом, зануритися з головою в літературну класику, новини і фільми дивитися в перекладі державною. Змінити все, починаючи з мови інтерфейса в мобільному й ноутбуці.

Непогано знайти коло однодумців, у якому буде простіше разом опановувати і вдосконалювати нові навички. Адже хіба не для цього самого збираються при найменшій нагоді і християни, і спортсмени, і адепти ЗСЖ? Спільнота — велика сила! Ідеальний варіант, коли ці однодумці — твоя сім’я.

Тут немає нічого нового. Максимальне занурення в мовне середовище на всіх рівнях — найкращий спосіб засвоєння будь-якої мови.

Проте, хоч би як добре ви почувалися в колі фанатів української, зважте, що в більшості випадків вам доведеться долати наслідки свого переходу-покаяння сам на сам. Неодмінно серед ваших знайомих, колег з’являться «доброзичливці», які назвуть вас диваком і відсахнуться. Або, ще гірше, почнуть кепкувати з вашої недосконалої вимови, суржику. Та ми й самі будемо не раз дратуватися, як незграбно і примітивно говоримо, марудно і болісно підшукуючи відповідні замінники звичним із дитинства російським словам, приказкам, цитатам, фразам з улюблених фільмів.

Де в Україні найчастіше порушується мовний закон — відповідь омбудсмена

Це буде особливо болісно тим, для кого слово було й залишається головним інструментом взаємодії зі світом: спікерам, письменникам, політикам, керівникам тощо. Тому спокуса все кинути і «згрішити» російською неодмінно виникне, не сумнівайтесь! Ми всі через слабкості раз у раз «впадаємо у гріх»: спортсмен пропустить тренування; володарка розкішних форм «зрадить» дієту, з’ївши спересердя шмат торта; «новий українець» перегляне кіно з улюбленими колись російськими акторами…

Так, це траплятиметься, будьмо реалістами. Ба більше. Скоріш за все, ми навряд чи навчимося думати й говорити українською так вільно, як говорять актори або ті, хто народився й виріс десь у Центральній чи Західній Україні. Але це не привід опускати руки і відмовлятися від власної мрії або великої мети! У кожного свій рівень успіху.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Мовний скандал в Ірпені: чи правий міністр Лісовий?

Якось моя старша донька поділилася зі мною власним досвідом «переходу на українську». «Спочатку, — казала вона, — я переходила на українську з поваги до тих, хто українською звертався до мене. Потім, уже відмовившись від російської, інколи на неї все ж таки переходила — з поваги до російськомовних. Тепер — я так вирішила — у будь-якому разі на російську не переходжу: з поваги до мови мого великого народу».

У цьому зізнанні все — і непевний шлях до покаяння-переходу, і мотивація, і момент радикальної рішучості. Погодьтеся, цей вибір, який відкидає всі комфортні лайт-альтернативи, важко назвати зручним. Але він принциповий. Він успішний. І вже тому вартий поваги і є прикладом для наслідування.

Моя молодша донька також надихає мене своїм принциповим ставленням до своєї мети. Вже в дорослому віці вона з нуля спробувала себе в доволі виснажливому й екзотичному виді спорту. І досить скоро, тільки завдяки своїй наполегливій праці та власній мотивації, крок за кроком досягла в ньому помітних успіхів. А ще — вона, також принципово, говорить виключно українською, хоча, здавалося б, який сенс: дівчина тепер живе поза межами України і до війни спілкувалася переважно російською…

"Освітня спільнота формує націю": Лісовий пообіцяв "вжити заходів" в історії з мовним скандалом у ДПУ

Ось оце я й називаю справжнім переходом-наверненням. Це коли не напоказ. Не на догоду комусь. Усупереч ірраціональним труднощам і ціною відмови від звичного — заради цілі, яка того варта.

Адже яка мета кожного християнина? Заради чого він відмовляється від гріховних спокус цього світу? Заради Небесного Царства, якого він ніколи не бачив. Але ж і нам, «новим українцям» мого віку, навряд чи світить побачити на власні очі віками омріяне Українське відродження. Однак, попри все, ми в нього затято віримо! Значить, це — не просто захмарна мрія. Бо й Христос колись сказав: «усе можливо віруючому».

Ось ми й повернулися до того, з чого почали. До віри — в найцінніше, жадане, омріяне.

Чи вірю в Українське відродження я? Так. Вірю. Вірю так само, як у Царство Небесне. Саме тому наголошую: без справжнього покаяння ніяке тривале відродження нації неможливе. Ми отримали шанс, раз і назавжди покінчивши з метастазами минулого, стати по-справжньому «новими українцями». Чи скористаємося цим шансом? Час покаже. Дуже сподіваюся, що він працює на нас. Але наш «перехідний вік» не триватиме вічно. Тож переходьмо на українську вже зараз.