Факти і фейки про наше повітря

Один із сайтів опублікував таблицю, де найвищий показник забруднення повітря - в центрі, на Липках. А на віддалених Теремках можна спокійно гуляти з дітьми - там показник удвічі нижчий, ніж на Печерську.

У це можна повірити, якщо не знати, що Теремки тісно оперезані Кільцевою дорогою і Одеською трасою, якими цілодобово суне нескінченний потік автотранспорту.

Але крапля, як відомо, й камінь точить. Що частіше стикаєшся з такою інформацією, то більше з'являється сумнівів - а раптом це правда, яку держчиновники від нас приховують?

Про те, чим дихають жителі міст і містечок, добре відомо фахівцям Інституту громадського здоров'я ім. О.Марзєєва Національної академії медичних наук, де багато років поспіль працює лабораторія якості повітря, очолювана відомою науковицею професоркою Оленою Турос.

- Олено Ігорівно, інформація про надзвичайне забруднення повітря - це фейк чи гірка правда? Є факти, які підтверджують, що повітря забруднене понад міру?

- Забруднення повітря в Києві - таке ж, як і завжди, його рівень не підвищився.

Усе це зумовлене сезонними коливаннями температури повітря. Верхній шар атмосфери холодний, а приземний прогрітий, бо досить довго стояла майже літня температура. Зазвичай такі густі тумани бувають у вересні, а цього року вони були в третій декаді жовтня. Ми дедалі більше відчуваємо зміни клімату.

Треба розуміти, що великі міста несуть ризики для здоров'я. Особливо такі великі, як Київ, Дніпро, Запоріжжя. Найбільша небезпека там, де високий рівень щільності промислових підприємств. Це стосується Запоріжжя, Сєвєродонецька, Кривого Рогу, Дніпра, Кременчука.

Я давно обстоюю позицію, що ми повинні створити державну систему моніторингу забруднення повітря. Нинішня система, за всієї поваги до Укргідрометцентру, не відповідає сучасним вимогам.

Його фахівці, звісно, докладають титанічних зусиль, аби виконувати цю роботу, але їх дуже погано фінансують. Спостережні пости встановлено ще 40 років тому. За цей час дуже змінилася інфраструктура міст, розташування зон для забудови, де проживає населення. У наш час ці пости не є валідними, щоб оцінювати ситуацію в цілому.

Держави, які дбають про своїх громадян, докладають максимум зусиль, щоб об'єднати весь процес - від промислової труби до стану здоров'я населення -в одних оцінювальних позиціях.

У розвинених країнах орієнтуються на так званий показник підсумкових забруднень - індекс забруднення атмосфери. А ситуацію аналізують за оцінкою гранично допустимих коефіцієнтів - шкідливо це для здоров'я людей чи ні.

- Хто і як у нас визначає ГДК?

-Леткі речовини в повітрі вимірює лише Укргідромет.

- Але за такого недофінансування його можливості досить обмежені. Можливо, є мерії великих міст, які вирішили обладнати пости для моніторингу коштом власного бюджету, щоб контролювати ситуацію з викидами в повітря?

-Чистота повітря, як і всього довкілля, не є пріоритетом у нашій державі. У всіх містах цим займається Укргідромет. Колись це була дуже потужна система. У Києві працювало понад 30 постів, а зараз, здається, 14.

- За останні роки столиця розрослася, значно розширивши свою територію. Промислові підприємства закрилися, зате кількість автомобілів збільшилася в десятки разів. Чому ж постів не більшає, а меншає?

-Київ справді дуже змінився.

На жаль, Центральна геофізична обсерваторія не має достатньо коштів для вивчення і врахування цього розростання.

Найбільша проблема в тому, що в нас не автоматизовано спостережні пости. Вони стоять у точках, не характерних для того, щоб оцінювати вплив на здоров'я жителів столиці. А оскільки їх не автоматизовано, то й отримані дані є суб'єктивними. Хтось краще володіє методикою, хтось гірше, фахівці мають різний рівень підготовки й досвіду. Адже потрібно знати, яким може бути рівень концентрації речовин-забруднювачів, щоб шукати в цьому діапазоні.

Нині значно звужено перелік відстежуваних речовин порівняно з тим, що прописаний у законі про охорону атмосферного повітря.

- Тепер зрозуміло, чому роками повторюють ту саму інформацію: найбільш забруднене повітря - на Бессарабці, Деміївській площі й на проспекті Перемоги. Може, в інших районах іще гірше, але там немає постів.

- Є певні вимоги щодо встановлення спостережних постів. Ми ці вимоги пропускаємо крізь призму здоров'я. Дуже велику роботу ми виконали для міст Дніпропетровської області, де на підставі розрахунку оцінок ризику визначили, в яких місцях потрібно вимірювати, де саме ставити стаціонарні спостережні пости.

На жаль, у Києві до нас із такими проханнями не звертаються, такої роботи не замовляють. Ми зверталися до мерії - купіть хоча б три прилади, щоб ми могли проводити дослідження. Це дасть змогу запропонувати контрзаходи, які захистять здоров'я киян, щоб не частішали випадки астми бодай у дітей. Та відповіді немає.

- Чому?

-Напевно, тому, що здоров'я, за великим рахунком, у нас нічого не варте.

Відсутність державної системи моніторингу породжує безліч фейків, різних інсинуацій. З таким дефіцитом інформації кожен трактує ситуацію як йому заманеться.

- Коли в інтернеті з'явилась інформація, що ми живемо на одній з трьох найбільш забруднених територій на планеті, багато хто був шокований - що робити в такій ситуації? І тут-таки з'явилася картинка-підказка - невеличкий прилад на стіні за вікном. Як це допоможе тим, хто вивчатиме забруднення повітря за допомогою власного спостережного поста?

-Я дуже підтримую настрій людей, які дбають про власне здоров'я, здоров'я своїх дітей, хочуть знати, яких ризиків вони зазнають.

Кожен має розуміти, що він ризикує власним здоров'ям проживаючи у великому місті, біля автомагістралі, гуляючи з дітьми там, де поруч - суцільний потік транспорту, гуркочуть електрички тощо.

- Вихід, здається, простий: якщо хочеш знати, чим дихаєш, - купуєш невеличкий прилад, вішаєш на стіну - і сам собі Гідрометр. А що робити, коли показники перетнули червону риску?

-Вимірювання проводять на рівні двох метрів - це зона дихання людини. Те, що за вікном фіксує прилад, може бути чим завгодно - від вихлопних газів автомобілів до пилу, який витрусили сусіди з верхніх поверхів. Багато хто із захопленням дивиться на ці прилади: сусід купив - і мені треба.

Нічого не потрібно купувати. Ці прилади - невідомо як виготовлені, на що саме налаштовані. Речовин-забруднювачів багато, які саме вони можуть визначити? Вони не проходять жодної перевірки, власне, це дешеві сувеніри китайського виробництва.

У нашому інституті стоїть спостережний пост, єдиний в Україні такого високого класу. Він виготовлений у Японії, дуже дорогий. Що два роки ми в Німеччині проходимо процедуру, що має назву "міжлабораторні порівняння". Лише в такому випадку можна стверджувати, що дані досліджень отримано на належному професійному рівні.

А всі ці прилади для домашнього вжитку, куплені на ринку або в сувенірній крамниці, - профанація. Це не може навіть заспокоїти - прилад показав, що в мене за вікном чисте повітря!

- А що ж тоді робити?

-Вести просвітницьку роботу для нашої громадськості, надавати людям об'єктивну інформацію. І домагатися, щоб за чистоту довкілля боролися не заради моди, а по-справжньому.

Коли організовували проект Київсмартсіті під егідою КМДА, наш інститут пропонував експертну підтримку - ми вам розповімо, що, як, де й для чого вимірювати, як порівнювати отримані дані. Один раз ми виступили в них на засіданні, більше вони не цікавилися.

Проблема в тому, що активісти екологічного руху, серед яких є дуже освічені, небайдужі люди, здебільшого налаштовані на швидкий результат. Вони люблять піар, увагу до себе, але не люблять аналізувати й докопуватися до суті.

Досвід Києва почали швидко тиражувати, громадський моніторинг з'явився в Запоріжжі і, здається, в Кривому Розі. Узяли під приціл один завод і оголосили, що він один винен у всіх негараздах. Це хибний підхід. У ситуації необхідно розбиратися, а для цього потрібні великі проекти з оцінювання ризику для здоров'я. На жаль, в Україні ними майже не цікавляться.

Наш інститут брав участь у створенні всіх законопроектів, які стосуються охорони довкілля. І щоразу ми робили головний наголос на словах "здоров'я людей". Ми багато років поспіль активно співпрацюємо з Мінекології, з громадськими організаціями, беремо участь у Громадській раді при Мінекології.

Вражає те, що з боку Міністерства охорони здоров'я не було ані найменшого інтересу до цієї теми. Попередні три роки керівництво МОЗ постійно повторювало по всіх усюдах, що слова "професор медицини" є образливими, що це люди, які нічого не тямлять і не роблять, а якщо оперують - то лише фурункули, й нічого не розуміють у сучасному житті.

Чомусь Академію медичних наук оголосили ворогом, припинили всі контакти - ні зустрічей, ні обговорення проблем, аніякої екології поряд зі здоров'ям.

Першу за останні кілька років нараду, присвячену темі впливу забрудненого повітря на здоров'я людей, провела нова міністерка Зоряна Скалецька. Зібралася широка аудиторія - представники екологічної комісії КМДА, фахівці міської Держпродспоживслужби і, звісно, медики.

Зустріч була продуктивною.

- Міністерство охорони здоров'я почуло про проблему?

- Так. Головне - є розуміння, що проблема забруднення повітря є міжсекторальною. Це державна зона відповідальності, це питання, яким також постійно повинні займатися органи місцевої влади.

- Реформуючи медицину, разом із водою виплеснули й дитину. Попереджувальний саннагляд, який раніше здійснювала СЕС, скасували разом із нею. Спрощуючи життя бізнесу, дозволили відкривати фірми, підприємства будь-де, зокрема й поряд із житловим сектором. І жодного контролю?

- Коли ліквідовували СЕС, усіх заспокоювали, що її функції виконуватимуть кілька організацій - Держпродспоживслужба, Центр громадського здоров'я МОЗ. Проте стався якийсь розрив, і частину роботи, яку виконувала СЕС, тепер не виконує ніхто.

Ми - науково-дослідний інститут. Але кожен день у нас починається з того, що надходять від однієї до п'яти скарг від населення. Люди зверталися до згаданих вище організацій, які замінили СЕС, але нічого не домоглися. І просять нас - допоможіть, нема чим дихати, бо бізнес упритул наблизився до житла - відкривають автомайстерні, де виконують фарбування та інші роботи, якісь кулінарні цехи, будують курники, свиноферми тощо. Жителі потерпають від неприємних запахів, виникають алергічні реакції, особливо страждають діти.

Раніше такими питаннями займалася СЕС, поточний контроль здійснювали лікарі - фахівці з комунальної гігієни. Їх скоротили найпершими. Реформатори вирішили, що без них буде ліпше, а заразом прибрали саме поняття "гігієна". Як непотрібне. Хоча у світі існує безліч інститутів комунальної гігієни, гігієни праці та ін.

Стало значно простіше зібрати документи на санітарно-захисну зону, бо знято заборони. Свіжий приклад. Невелика фірма тримала 43 клітки з тваринами, потім збільшила їхню кількість до 70, зараз їх уже більш як сотня. Люди, котрі мешкають поруч, пишуть скарги, навіть подали до суду. Та це не допомагає. Норми законодавства виписано так, що там не виявляють порушень.

- Що для здоров'я в забрудненому повітрі є найнебезпечнішим?

- Щоб реалізувався ризик, має бути відповідна концентрація речовини-забруднювача. Це найчастіше техногенні аварії.

Коли горіла база пального під Києвом, ми вивчали, що там відбувалося. Тоді пройшов невеликий дощ, і сажа, яка була в нижніх шарах атмосфери, випала на землю, вкрила сади й городи. На другий день пожежі ми приїхали в одне з прилеглих до тієї бази сіл, до нас підійшов чоловік із відром полуниці, вкритої плямами сажі, й питає: "А можна нам їсти цю полуницю?" Ми йому пояснюємо: "Не варто, краще брати фрукти, які мають гладеньку тверду поверхню - їх легше відмити від сажі". "Дякую, я все зрозумів", - відповідає чоловік. Тут біля нас зупиняється автобус. Він поспішає до нього, кидаючи на ходу: "Я ще встигну на базар".

Ми не встигли й слова мовити, як він уже подався на столичний ринок продавати вітаміни, вкриті сажею.

Людей можна зрозуміти. У нас немає ні пасивного, ні активного оповіщення. Будь-яка подія, а тим більше катастрофа, обростає домислами й фейками, якщо немає достовірної інформації, яку передають оперативно й чітко.

Фахівці нашого інституту задіяні скрізь, де відбуваються екологічні катастрофи. Пам'ятаєте, була трагедія з фосфором на Львівщині, катастрофа на кримському "Титані" та багато інших. Ми всюди там проводили вимірювання. Досвід показує, що проблеми, які виникають у таких ситуаціях, так і залишаються невирішеними, взаємини між державою і населенням, яке опинилося в зоні екологічного лиха, не врегульовані. Отже, знецінюється убезпечення населення.

І допоки в нас не буде медичного страхування із вписаними екологічними факторами - на жаль, нічого не вдасться домогтися.