Ендокринологія: сучасні виклики і відкриття

Багато хто вважає, що всі хвороби - від нервів.

Ендокринологи ж упевнені: здоров'ям людини керують різні гормони, що їх виробляють залози внутрішньої секреції. І від того, як вони виконують своє завдання, залежать і самопочуття, і якість життя людей. Усім відомий інсулін уперше був виділений із підшлункової залози тварин саме в цьому інституті. А його клініка, в якій лікуються пацієнти з цукровим діабетом та іншими ендокринними патологіями, посідає почесне третє місце серед найстаріших клінік світу цього профілю.

У нашій країні багато років створювалася система ендокринологічної медичної допомоги, і чимала заслуга в цьому належить інститутам Академії меднаук ім. В.Данилевського (Харків) та ім. В.Комісаренка (Київ). Їхні фахівці розробляли методи діагностики і лікування, вели реєстри хворих, готували матеріали, на яких базувалися державні програми лікування цукрового діабету та інших ендокринних патологій. Але найголовніше - ендокринологічна допомога розвивалася, стала більш якісною й доступною для пацієнтів не тільки у великих містах, а й у віддалених районах. Лікарі з усіх областей України мають можливість підвищувати свій професійний рівень на численних конференціях та симпозіумах, традиційними стали Данилевські читання в Харкові, які проводять вчені інституту.

"Для нас магістральними є три напрями. Перший- це епідеміологія, клініка ендокринних захворювань, розробка й удосконалення методів діагностики, лікування, профілактики. Другий - дослідження механізмів регуляції ендокринних функцій та метаболічних процесів при нормі і при патології. І третій напрям - розробка, експериментальні й клінічні випробування лікарських препаратів, - пояснює директор Інституту проблем ендокринної патології імені В.Данилевського професор Юрій Караченцев. - Клініка інституту надає високоспеціалізовану медичну допомогу пацієнтам, котрі приїжджають до нас із усієї України. Трапляється дуже багато тяжких випадків, коли хвороба запущена, а ускладнення потребують тривалого лікування. Наші фахівці провели понад 52 тисячі операцій, а кількість пролікованих хворих із ендокринними патологіями та ускладненнями перевищила сто тисяч.

- Юрію Івановичу, як змінювалися пріоритети упродовж ста років? Які напрями були актуальні, коли ендокринологія щойно зароджувалася?

- Наш інститут прославився тим, що завжди відгукується на виклики часу.

Його засновник академік Данилевський назвав його Органотерапевтичним інститутом. У 20-х роках минулого століття наші вчені вперше виділили інсулін. Не відкрили, а виділили з підшлункової залози тварини. Це була подія! Проводили дуже багато досліджень, вивчали його властивості, запропонували метод збереження.

Екстрактом інсуліну (він називався витяжкою з підшлункової залози) почали рятувати хворих на діабет. У 1930-х роках цей препарат експортували в багато країн світу. Ось із чого починалася наука в нашому інституті.

Але ж мало призначити хворим препарати - треба вести пацієнтів, відстежувати дію ліків у динаміці. Де і як це проводити? У 1927 р. було відкрито свого роду унікальну клініку. Це була перша ендокринологічна клініка в СРСР, друга - в Європі (першу створили у Швейцарії) і третя у світі (після американської). Отож досвід у нас величезний.

Тоді ж започаткували ще один напрям - виготовлення фармацевтичних препаратів.

- Як визначали теми досліджень? Вивчали ту патологію, яка широко розповсюджена? Чи на тому етапі вчені пропонували теми, котрі вважали перспективними, цікавими насамперед для науки?

-Теми постійно підкидало саме життя. Свого часу країну накрила хвиля ендемічного зобу. Наш інститут, звісно, мусив відреагувати на цю ситуацію. Вчені винайшли препарат - антиструмін, який дуже активно використовували під час лікування та отримували добрі результати. Було реалізовано програму масової профілактики ендемічного зобу, - тоді в школах дітям видавали ці пігулки. Інститут створив мережу протизобних диспансерів по всій країні, і невдовзі змогли чітко заявити, що в Україні ендемічному зобу покладено край.

Загалом, у нашому інституті розроблено понад 120 оригінальних лікарських препаратів. Чимало їх і зараз продаються в аптеках, використовуються в лікуванні ендокринологічних патологій. Попри хронічне недофінансування науки в нашій країні, ми продовжуємо працювати на цьому напрямі.

- Дуже важко налагодити випуск лікарського препарату?

- Наше завдання - розробити препарат і передати у виробництво. Коли було держзамовлення, цей процес був налагоджений. Ринкові відносини все змінили. Не секрет, що заводи охочіше беруться за випуск генериків, ніж за оригінальні препарати.

Нині на різній стадії готовності в нас перебувають понад 10 потенційних препаратів. Скоро з'являться нові ліки для діабетиків, - на одному з великих фармпідприємств іде підготовка до їх випуску, обкатується технологія. Препарат складний, він як "3 в 1" - чинить потрійний вплив при захворюванні на цукровий діабет: поліпшує стан судин, впливає на інсулінорезистентність, містить антиоксидант. У світі ніде більше немає такого препарату для діабетиків, який би мав таку потрійну дію."

На перший погляд, діабет - одна з найбільш вивчених патологій, її дослідженням уже давно займаються вчені всього світу. І, хоча вдалося розробити ефективні методи діагностики та лікування, налагодити випуск лікарських препаратів, цукровий діабет залишається на третьому місці серед причин смертності після серцево-судинних та онкозахворювань.

Якщо раніше основна увага приділяли вивченню самого діабету, то тепер дедалі активніше вивчають його ускладнення, а також супутні захворювання. На думку лікарів, 80% хворих на діабет страждають на гіпертензію, що слід враховувати, призначаючи лікування. Тим же, хто страждає від стрибків тиску і вживає пігулки "від голови", рекомендують проконсультуватися в ендокринолога, - оскільки близько 80% гіпертоніків живуть із підвищеним рівнем цукру.

Учені вважають, що цю патологію слід вивчати передусім через ускладнення, які виникають на різних етапах усього періоду хвороби.

"У професійному плані, мене цікавлять усі теми, над якими працює наш інститут, але цукровий діабет - найбільше, - каже заступниця директора з наукової роботи професорка Нонна Кравчун.

- Багато років ми виконуємо наукову тематику, досліджуючи особливості діагностики та лікування неалкогольної жирової хвороби печінки у хворих на діабет. Досі вчені не дійшли єдиної думки, як її класифікувати, - як ускладнення цукрового діабету чи супутню патологію.

- Чим небезпечне це захворювання?

-Внаслідок каскаду метаболічних розладів гепатоцити (клітини печінки) перетворюються на фіброзну тканину. А фіброз призводить до цирозу печінки, також може розвиватися карцинома. Тому так важливо вчасно діагностувати й запобігти цьому захворюванню на ранніх етапах.

- Захворювання дуже поширене?

- Дуже. Так само, як і діабет. Але багато пацієнтів часто навіть не підозрюють про нього.

Що ще цікаво, з погляду науки? Це відкриття гормонів жирової тканини. Їх багато, вони по-різному впливають на розвиток ускладнень. Нині жирову тканину розглядають як активний ендокринний орган, хоча раніше так не вважали.

Дуже перспективна тема - варіабельність глікемії. Багато закордонних авторів вважають, що ускладнення при цукровому діабеті розвиваються, коли високий вміст цукру. Але це не завжди так, - дуже велике значення має варіабельність.

Рівень цукру, відносно норми, може бути дуже високим або, навпаки, падати. Саме ці коливання і є основною причиною виникнення ускладнень. Хотілося б продовжити дослідження на цьому напрямі."

В Україні, за різними оцінками, налічується понад 1 млн 200 тисяч хворих на цукровий діабет 1-го і 2-го типів. Згідно зі статистикою ВООЗ, у країнах із невисоким рівнем життя кількість виявлених хворих з ендокринною патологією співвідноситься з кількістю невиявлених у межах 1:3 або навіть 1:5. У такому разі, отримує лікування всього один хворий, а троє–п'ятеро людей, котрі мають серйозні порушення ендокринної системи, навіть гадки про це не мають.

Про статистику можна довго сперечатися, але те, що в клініку вперше звертаються хворі на діабет на тому етапі, коли вже з'явилися тяжкі ускладнення, - незаперечний факт.

На думку фахівців, ця тенденція тільки наростатиме. Чому? Реформи охорони здоров'я, які тривають уже не один рік, вплинули на розвиток не тільки ендокринної, а й інших видів спеціалізованої медичний допомоги. І не в кращий бік. Про це промовисто свідчить бодай той факт, що державні програми лікування та профілактики поширених захворювань скасували, не запропонувавши нічого натомість.

Пацієнтам важко потрапити на консультацію до так званого вузького спеціаліста - і не тільки тому, що спочатку ще потрібно отримати направлення сімейного лікаря. Знайти ендокринолога - непросте завдання. Останніми роками в нас різко поменшало цих лікарів, - не всі згодні працювати за мінімальну зарплату, чекаючи, доки її підвищать хоча б до рівня "первинки". Тому вимушені переходити на іншу роботу або від'їжджати за кордон. А нових узяти ніде. За словами медиків, ні в медуніверситетах, ні в науково-дослідних інститутах немає інтернатури з ендокринології. Кажуть, можна вибрати напрям внутрішніх хвороб, а після інтернатури пройти спеціалізацію на посаді лікаря-ендокринолога. Але зайняти це місце в лікарні може тільки той, хто вже має таку спеціалізацію. Небагатьом удається знайти вихід із замкненого кола. Точної статистики немає, але, за приблизними підрахунками, в наших лікарнях працює близько 1,5 тис. лікарів-ендокринологів. Неважко зрозуміти, які навантаження лягають на їхні плечі, зважаючи на рівень поширення ендокринних патологій.

"Якщо пацієнтів із ендокринологічними патологіями вестимуть не фахівці, кількість запущених випадків збільшуватиметься в геометричній прогресії, - переконаний Юрій Караченцев. - Багатолітній досвід нашого інституту це підтверджує.

Свого часу ми зіштовхнулися з проблемами людей, які страждають на акромегалію - гігантизм. Це орфанне захворювання, що розвивається, коли гіпофіз дає збій. Пацієнти ніяк не могли знайти "свою" клініку, - їх постійно перенаправляли до різних лікарів. Ми вперше в Україні почали укладати реєстр таких хворих, які, до речі, їдуть до нас із різних областей. Нам удалося підготувати й реалізувати міську програму, завдяки якій змогли забезпечувати цих хворих лікарськими препаратами.

За останні 10 років наші фахівці розробили і впровадили понад сотню лікувальних та діагностичних методів, які стосуються всіх органів ендокринної системи.

Один із актуальних напрямів - лікування й профілактика аутоімунного тиреоїдиту, який поширився після аварії на ЧАЕС. Ми довго вивчали цю тему, провели дуже багато експериментальних досліджень спільно з Інститутом проблем кріобіології та кріомедицини НАН України.

У результаті, вдалося розробити метод лікування цього складного захворювання, і свого часу Мінздоров'я видало дозвіл на його клінічне застосування.

У нас є пацієнти, яких ми ведемо майже 20 років. Є всі підстави вважати, що метод кріогенної імунної корекції дав добрі результати. Зазначу: він не має прямих аналогів у світі.

Ми активно співпрацюємо із закордонними колегами, беремо участь у наукових форумах профільних асоціацій і європейських, і міжнародних, - слухаємо, доповідаємо. Там приймають і слухають наші доповіді. За останній час з'явилося понад 400 наших публікацій, із них 80 - у зарубіжних виданнях.

- Чиновники не втомлюються повторювати, що вітчизняна наука неконкурентоспроможна. То навіщо на неї витрачати гроші з бюджету?

- Це неправда. Насправді в нас є оригінальні, конкурентоспроможні розробки, у тому числі такі, які не мають аналогів у світі. У нас працюють талановиті вчені, і задумів багато, і "планов громадье". Але є велике "але". Протягом 2017–2018 рр. фінансування науки завмерло на рівні 0,17% ВВП. Коли на її розвиток будуть спрямовувати, як затверджено законодавством, 1,7% ВВП, ми сподіваємося, що всі наші плани здійсняться".

20 листопада в Харкові починає роботу IХ з'їзд ендокринологів України, приурочений до 100-річчя Інституту Данилевського. Планується обговорення широкого кола питань, що стосуються як науки, так і організації ендокринної служби, доступності та якості спеціалізованої медичної допомоги хворим з ендокринологічними патологіями.

"Інститут імені Данилевського - це одна з найстаріших наукових установ ендокринологічного профілю не тільки України, а й світу. Він має славну історію, тут працювали видатні вчені, котрі залишили яскравий слід у науці, - підкреслив президент Національної академії медичних наук України академік Віталій Цимбалюк. - Інститутську клініку, в якій надають високоспеціалізовану медичну допомогу пацієнтам із ендокринними захворюваннями, відкрито понад 90 років тому. Вона була однією з перших у світі, і на багатьох напрямах саме харківська клініка виступала першопрохідцем.

Ендокринні захворювання, за даними ВООЗ, набирають масштабів неінфекційної епідемії. Україна не виняток. У нас дуже багато людей хворіють на цукровий діабет, мають великі проблеми зі щитоподібною залозою, що пов'язано з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, зростає кількість випадків онкології ендокринних органів. Тому так важливо для нашої країни розвивати науковий напрям, експериментальну та клінічну ендокринологію, розробку та випуск лікарських препаратів, які допоможуть у лікуванні складних ендокринних патологій.

Інститут ім. Данилевського як сучасний багатопрофільний центр, у якому об'єднані наука й високоспеціалізована медицина, має всі ресурси - високий кадровий потенціал, величезний досвід наукової і практичної роботи, щоб упоратися з тими викликами, які несуть загрозу здоров'ю та життю людей".