Войовничі заяви представників Росії призвели до падіння котирувань єврооблігацій України

Войовнича риторика Російської Федерації обвалила котирування єврооблігацій України. Про це заявили учасники ринку, яких опитало агентство "Інтерфакс-Україна".

Так, в четвер, 13 січня, відбулося падіння котирувань єврооблігацій України на 2-4,7% (залежно від терміну погашення), внаслідок чого ставки до погашення майже всіх паперів перевищили 10% річних.

Ціна найбільш "коротких" паперів із погашенням цього року вже втратила 2%. Унаслідок цього ставка за ними підскочила з 10,6% до 14,25%.

Єврооблігації з погашенням у 2023 році знизилися в ціні на 2,9%, що призвело до зростання дохідності приблизно з 10% до 12,2%. У результаті тепер ставки цих доларових паперів вищі, ніж аналогічних за термінами гривневих облігацій внутрішньої держпозики.

Падіння цін єврооблігацій із погашенням у 2024-2025 рр. на 3,4-4,1% призвело до зростання їхньої дохідності майже на 2 процентні пункти – приблизно до 11,8% та 11,1% відповідно.

Ставки за паперами з погашенням у 2026-2027 рр., які подешевшали в четвер приблизно на 4%, також пробили рівень 10% і тепер становлять близько 10,7% та 10,2%.

Лише "довгі" єврооблігації з погашенням у 2032 році, хоч і втратили в ціні більше за інших – майже 4,7%, але все ж таки зберегли прибутковість до погашення трохи нижче за 10% річних, підкресливши яскраво виражену інверсію кривої дохідності (коли ставки за "короткими" паперами вищі, ніж за "довгими").

Крім цього, майже на 7% подешевшали у четвер і ВВП-варанти: тепер їхня ціна становить близько 80,3% від номіналу – так дешево вони не коштували з літа 2019 року.

Яким чином ці тенденції відіб'ються на економічній ситуації в Україні, прокоментувала редакторка відділу економіки ZN.UA Юлія Самаєва:

Як писала ZN.UA, якщо інвестиційна привабливість України залишиться на безпрецедентно низьких рівнях, а країнові ризики — на стабільно високих, основним "рятувальником" країни від дефолту за жорстким сценарієм залишиться МВФ. Читайте про це в матеріалі Вадима Башти та Сергія Следзя - "Ґніт запалено".

Країновий ризик — це ризик зміни поточних чи майбутніх політичних чи економічних умов у країні настільки, коли зовнішньоекономічні контрагенти не зможуть виконати свої зобов'язання.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Глава фінкомітету ВР вважає за необхідне обміняти ВВП-варранти на єврооблігації

Про практику застосування таких боргових інструментів як ВВП-варранти (GDP-linked warrant або GLWs) вже висловлювалися експерти МВФ в "Записці для обговорення ролі окремих інструментів в реструктуризації суверенного боргу", датованій листопадом 2020 року. Зокрема, вони характеризують ВВП-варанти як інструменти "з нестандартним дизайном, слабкою ліквідністю та ідіосинкратичними профілями ризику", а їх використання називали спорадичним.

Фактично, впродовж останніх 30 років ВВП-варанти використовувалися лише двома країнами в трьох випадках з більш ніж 50 фактів реструктуризації зовнішнього суверенного боргу. А саме - в Аргентині (2005 і 2010 роках) і Греції (2012 рік). При цьому, у 2020 році, в ході останньої великої реструктуризації боргу, Аргентина відмовилася від зазначеного механізму через те, що швидке зростання економіки призвело до вибухового зростання виплат, які досягли в 2012 році частки в 30% від загальних витрат держави на обслуговування зовнішнього боргу.

Таким чином, на сьогодні ВВП-варанти - це важко прогнозована практика з непевними економічними наслідками для України. Ті ж експерти МВФ прогнозували реальні мінус 0,55 ВВП на 2021 рік. А українські розрахунки, хоча і не такі категоричні, але вказували на те, що виплати можуть в 2,3-3.2 рази перевищувати суму списання боргу. Тобто, ВВП-варанти - це економічна бомба уповільненої дії.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Включення держоблігацій України в індекс JP Morgan GBI EM почнеться з березня 2022 року – Мінфін

31 травня 2021 року Україна вперше у своїй новітній історії провела виплату за ВВП-варантами в розмірі $40,8 млн. Ця досить незначна у порівнянні з розмірами українського зовнішнього боргу виплата (в кінці квітня розмір держборгу перевищував $91 млрд) стала знаковою. Вперше українські платники податків зі своїх кишень заплатили не за вже звичне обслуговування або погашення зовнішнього кредиту, а за зростання економіки нашої країни у 2019 році. Але ще більш сумним фактом є те, що нам доведеться це робити аж до 2040 року.