Побачити те, що нас отруює

Рівень промислового забруднення атмосферного повітря токсичними речовинами в Україні найвищий у Європі, навіть попри те, що облік викидів не є досконалим, і цими даними часто маніпулюють. Встановлення сучасних методів моніторингу дасть можливість оцінити реальний вплив забруднювачів на довкілля та здоров’я людей, конструктивно розрахувати модернізаційні плани для підприємств і уникнути маніпуляцій при сплаті екологічного податку.

Створення системи онлайн-моніторингу — це пріоритет державної політики відповідно до указу президента України від 23 березня 2021 року «Про виклики та загрози національній безпеці України в екологічній сфері та першочергові заходи щодо їх нейтралізації». Кабмін протягом шести місяців (до 23 вересня 2021 року) повинен подати на розгляд Верховної Ради відповідні законопроєкти. У парламенті вже зареєстрований проєкт закону №4167 «Про запобігання, зменшення та контроль забруднення, що виникає в результаті промислової діяльності», який закладає основи для врегулювання цих процесів. Нижче ми опишемо більш технічно, як має працювати моніторинг в Україні, щоб вирішувати проблеми промислового забруднення.

Чому нам потрібен сучасний моніторинг викидів у атмосферу?

За даними ВООЗ, смертність від забруднення повітря в Україні одна з найвищих у світі та сягає 120 смертей на 100 тисяч населення на рік. Дослідники Centre for Research on Energy and Clean Air констатували, що в лютому 2020 року Україна посіла 4-те місце в світі за рівнем економічних збитків від забруднення атмосферного повітря, поступаючись лише Китаю, Болгарії та Угорщині. Згідно з їхньою оцінкою, 2018 року Україна втратила 5,8% ВВП через захворюваність і смертність, спричинені токсичним забрудненням повітря.

У тому числі через повітря, яке ми вдихаємо щодня, українці живуть у середньому лише 66 років. Для прикладу, шведи живуть у середньому 80 років, а сусіди-поляки — 74 роки.

Згідно з даними Держстату, на стаціонарні джерела — великі енергетичні та промислові установки — припадає понад 60% валових викидів забруднюючих речовин у повітря. Основними серед них (як за обсягами утворення, так і за впливом на здоров’я) є діоксид сірки (SO₂), оксиди азоту (NO_х), зважені частки (PM2.5, PM10), чадний газ (CO) і леткі органічні сполуки.

pixabay/jwvein

Фоновий моніторинг якості повітря не вирішить проблеми

Практично в усіх країнах для інформування громадськості про рівень забруднення повітря використовується Індекс якості повітря (AQI). Це ті дані, які ви можете побачити в мережі чатботів, що інформують про якість повітря у вашому районі. Він використовує інформацію про середні локальні концентрації забруднюючих речовин, отримані від мереж сенсорів і даних супутникових спостережень, але він не контролює та не відображає викидів від промисловців-забруднювачів і не передає їх контролюючим органам. Його дані не релевантні для того, щоб установити та усунути причину викидів і притягнути порушників до відповідальності. Фоновий моніторинг якості повітря може лише допомогти оцінити вплив на населення в певний період часу. А для реального контролю та зменшення викидів в атмосферне повітря необхідний моніторинг на трубі.

Моніторинг на трубі: як це працює?

Україна ще з 2017 року згідно з узятими на себе міжнародними зобов'язаннями повинна була розробити та імплементувати законодавство про контроль і обмеження викидів забруднюючих речовин та якість атмосферного повітря. Але робить це лише сьогодні.

Моніторинг стаціонарного джерела викидів у повітря — це збір даних про об’ємні концентрації забруднюючих речовин та деякі технологічні параметри (наприклад, для спалювальної установки це обсяг димових газів у метрах кубічних за хвилину) для перевірки дотримання технічних стандартів і норм законодавства. Визначальними для такого моніторингу є:

1. Робочі показники — параметри, що вимірюються для відстеження відповідності застосовуваним обмеженням викидів або умовам технічного стандарту. Вони можуть включати прямі вимірювання концентрацій забруднюючих речовин, опосередковані вимірювання через пов’язані фізичні величини, параметри режимів експлуатації установки, показники ефективності роботи очисного обладнання.
2. Методи вимірювання, що включають тип вимірювальної техніки, її розташування, технічні характеристики, процедури перевірки точності, а також заходи забезпечення та контролю якості. Вони передбачають застосування таких систем:

• безперервного моніторингу викидів (continuous emission monitoring systems, CEMS);
• безперервного оптичного моніторингу (continuous opacity monitoring systems, COMS);
• безперервного параметричного моніторингу (continuous parametric monitoring systems, CPMS).

3. Частота моніторингу — кількість точок даних, які отримують і записують за певний інтервал часу. Вона може варіюватися, але забезпечує постійний потік даних про робочі показники для оперативного аналізу.
4. Час усереднення, що використовується для перевірки належної роботи установки та відповідності обмеженням або технічним стандартам. Приклади часу усереднення включають 3-годинне середнє значення, 30-денну середню величину викидів, середньодобове значення.

Протоколи передачі даних моніторингу, їхній формат, методи верифікації та захисту визначаються відповідними технічними регламентами, які розробляють відповідальні установи та затверджує держава.

Як це регулюється у Європі?

Директива 2010/75/ЄС (працює в ЄС із 2011 року) містить вимоги щодо моніторингу викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел (моніторинг на трубі), а Директива 2008/50/ЄС — щодо фонового моніторингу концентрації забруднюючих речовин у повітрі. Очевидно, що збір даних і контроль джерел викидів є першими кроками для наведення ладу з промисловим забрудненням повітря, яке вкорочує віку багатьом українцям. Окрім дотримання вимог цих директив, згідно з Регламентом ЄС 166/2006 усі держави — члени Євросоюзу (а згодом і договірні сторони Енергетичного співтовариства) зобов’язані подавати підсумкові звітні дані про викиди забруднюючих речовин в атмосферу до Європейського реєстру викидів і перенесення забруднювачів (E-PRTR), що призначений для збору екологічної інформації про основні види промислової діяльності.

pixabay/jwvein

Як це працює в Україні?

На низці підприємств сучасні технічні засоби для моніторингу вже є, але цих даних немає у контролюючих органів та органів влади, що формують політику у цій сфері. Як наслідок, відсутній контроль за викидами, бюджет недоотримує екологічного податку, захворюваність населення від забруднення атмосферного повітря висока, і ніхто за це не несе відповідальності.

На сьогодні абсолютно всі великі промислові установки, в тому числі енергетичні, мають автоматизовані системи управління технологічними процесами (АСУ ТП) або навіть програмно-апаратні комплекси (SCADA), які збирають та обробляють різноманітні технічні дані в режимі реального часу. Встановлення автоматизованого моніторингового обладнання (СEMS, COMS, CPMS) не є чимось принципово новим, з технічної точки зору.

Зокрема, обладнання СEMS, яке вимірює концентрацію зважених часток у вихідних димових газах, встановлене на Дарницькій ТЕЦ у Києві. Нещодавно з його роботою ознайомився мер міста Віталій Кличко під час візиту на підприємство. Будівництво електрофільтра було передбачене програмою технічних заходів з підвищення екологічної безпеки (яка викликала значне занепокоєння громадськості та критику влади з боку екологічних організацій) підприємства за власні інвестиційні кошти, презентованою ТОВ «Єврореконструкція» у вересні 2016 року. Подібні системи моніторингу також наявні на деяких теплогенеруючих установках групи компаній ДТЕК. Онлайн-моніторинг також було встановлено на металургійному комбінаті «Запоріжсталь» 2016 року при екологічній модернізації аглофабрики.

Наразі Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів не має можливості збирати та аналізувати дані оперативного моніторингу. Часто забруднювачі цим зловживають, адже для економії електроенергії та витратних матеріалів очисні системи можна вимкнути вночі не привертаючи загальної уваги та збільшити викиди в рази, що часто фіксують мешканці промислових регіонів.

Практика безперервного моніторингу викидів основних забруднюючих речовин зі стаціонарних джерел, таких як ТЕС, ТЕЦ і великі промислові установки, в країнах ЄС налічує десятки років. Вона стала основою ефективного державного регулювання в цій сфері, адже приховати та/або підробити дані з автоматизованого обладнання, сертифікованого за міжнародними стандартами та підключеного до державної системи моніторингу, практично неможливо. Надійний моніторинг згідно із сучасними нормами та практиками є необхідною умовою підвищення екологічної безпеки в Україні, тому його невідкладне впровадження має бути пріоритетом і для парламенту, і для уряду, і для місцевої влади.

Відкритість і передача даних про найбільш небезпечні речовини, що вивільняються установкою, вирішили б низку нагальних проблем, зокрема щодо прийняття якісних рішень органом, який формує політику у цій сфері на основі аналізу реальних даних, забезпечили б доступ громадськості до екологічної інформації. При цьому держава виконала б ряд міжнародних зобов’язань і подолала б іще одну сходинку у впровадженні європейських вимог і стандартів у сфері довкілля, а також забезпечила б бізнесу прозорі умови діяльності щодо природоохоронних заходів.

Більше статей Олега Савицького читайте за посиланням.