Розмови про реформи та боротьбу з корупцією в Україні тривають так багато та довго, що вже встигли перетворитися на тло, до якого всі звикли і яке багатьох стало дратувати. Тому коли сідаєш писати черговий текст на цю тему, розумієш, як складно сказати щось нове. Проте іншого шляху, крім як кожного разу пояснювати важливість обраного курсу та методично втілювати в життя плани, у правильності яких ми переконані, у нас немає.
Як відомо, зміни далеко не завжди радують людей. Навіть якщо це правильні кроки, що давно назріли. Ми регулярно говоримо про те, що слід рухатися до стандартів цивілізованого суспільства, організовувати своє життя за зразком розвинених країн. Але коли доходить до справи, з'ясовується, що далеко не кожен готовий погодитися на обмеження своїх свобод, додаткові витрати або якісь інші жертви, на які раніше зголосилися громадяни держав першого світу, приклади яких ми наслідуємо.
Одна з трансформацій, яку нам доведеться найближчим часом пережити, - перехід до нових екологічних стандартів. До тих, за якими сьогодні вже живуть країни Євросоюзу і до яких рано чи пізно неминуче прийде весь світ. Сьогодні екологічні проблеми не в пріоритеті в українців. Згідно із соцопитуваннями, набагато більше наших співгромадян хвилюють інші питання - ціни на комуналку, низькі зарплати, безробіття. Але завтра ситуація кардинально зміниться. Не обов'язково бути ворожкою, аби передбачити майбутнє. Іноді досить просто звернути увагу на тренди.
Проблеми охорони довкілля та боротьби зі зміною клімату стануть одним із основних трендів наступного десятиліття. Не випадково найпопулярнішою персоною 2019 року, що минає, стала екоактивістка Грета Тунберг, ім'я якої прогриміло на весь світ. 2020-ті будуть періодом розквіту нової - "зеленої" - економіки. Економіки, яка діятиме з огляду на проблеми екології й виходитиме не тільки з потреби одержати прибуток, а і з необхідності дбайливо ставитися до навколишнього природного середовища.
Світовий бізнес уже сьогодні вчиться жити в цій новій реальності. Уже у 2030 р. у багатьох державах ЄС будуть заборонені автомобілі з дизельними двигунами, а в деяких Скандинавських країнах - взагалі двигуни внутрішнього згоряння. Продаватимуться лише електромобілі. Так станеться не тому, що двигуни внутрішнього згоряння стали нерентабельними. Ні, їх цілком вигідно буде використовувати ще дуже довго. Але людство свідомо обмежує виробництво таких автомобілів, щоб скоротити споживання викопного палива й викиди CO2 в атмосферу. Це і є "зелена" економіка.
Україна живе з деяким відставанням від першого світу, але все одно неминуче йде його шляхом. У глобальному світі, частиною якого сьогодні є наша країна, неможливо ігнорувати тенденції прогресу. І ми таким чином теж неминуче будемо змушені будувати в себе "зелену" економіку, приймати закони та здійснювати реформи відповідно до її потреб, підлаштовуватися під нову реальність. Осторонь "зелених" трендів залишаться тільки зовсім уже дикі, периферійні та відсталі держави.
Чи готова Україна сьогодні до життя за новими екологічними стандартами прогресивного світу? Очевидно, ні. У нашій країні, як і раніше, зберігається варварське ставлення до екології. Усюди, на заході та на сході, ми бачимо одне й те саме - безконтрольне знищення лісів, звалища побутових відходів просто неба без будь-якого сортування та переробки, скидання промислових відходів у воду та повітря без належного очищення, відсутність у населення культури поводження з відходами та охорони довкілля тощо. Але в цьому немає ніякої катастрофи. Ще зовсім нещодавно наші сусіди в Східній Європі - країни Балтії, Польща, Румунія, Словаччина - жили приблизно так само. Але за останні 15 років, після приєднання до ЄС, вони трансформували своє екологічне законодавство та зробили справжній ривок. Звичайно ж, до Скандинавії, яка посідає лідируюче місце на планеті в питаннях переробки відходів і охорони довкілля, Східній Європі поки ще далеко. Однак і їхній прогрес цілком очевидний. І цей прогрес став наслідком необхідних законодавчих змін.
У Європі, США або навіть в екологічно складному Китаї вже відійшли від звичного нам нормування викидів. Там установлено прилади обліку (газо-, пило- і водоаналізатори) прямо на трубах, з яких іде викид. Усю систему автоматизовано та найчастіше виведено в онлайн-режим. Держава та люди знають, у якому обсязі та з якою інтенсивністю конкретне підприємство здійснює викиди. У нас же й досі немає навіть елементарної системи моніторингу якості води та повітря. Більшу частину інформації про обсяг забруднень ми отримуємо від самих підприємств. Такі сьогодні правила гри. Чи маємо ми перейняти успішний досвід? Відповідь очевидна, залишена нам радянська спадщина у вигляді важкої промисловості просто зобов'язана перейти на нові стандарти в сфері екології.
У Верховній Раді незабаром буде зареєстровано законопроєкт "Про екологічний контроль". Уже в ньому буде суттєво збільшено штрафи за забруднення довкілля, підвищено відповідальність за ухилення від державного екологічного контролю. У цілому цей законопроєкт якісно змінить правовідносини у сфері охорони природи та дасть реальні можливості контролю Держекоінспекції. Хочеться вірити, що за депутатами справа не стане, і закон буде прийнято ще в першій половині 2020 р.
Змінилися закони, змінилися тарифи, змінилася й поведінка людей. Сьогодні багато поляків, чехів, словаків уже настільки звикли сортувати свої відходи, що вже й не пам'ятають, як було раніше. Сортування сміття стало такою самою буденністю, як і особиста гігієна. Колись люди не мали зубних щіток, але сьогодні мало хто може уявити без них свій ранок. Так само буде і з сортуванням відходів. Настане час, коли ми забудемо про те, що колись звалювали все сміття в одне відро.
Необхідні зміни законодавства точно так само змінять і нашу реальність, і поведінку наших громадян. У наступні десять років ми теж навчимося сортувати та переробляти своє сміття. Звичайно, це відбудеться не відразу. Процес ітиме довго та важко. Але до кінця 2020-х великі міста перестануть безконтрольно вивозити відходи на полігони. Ми неминуче пройдемо той самий шлях, що й усе прогресивне людство, зрозуміло, за умови, якщо захочемо до нього належати.
Уже нині в парламенті зареєстровано три схожі законопроєкти, які регулюють поводження з відходами. Навколо вибору найкращого з них ведеться активна дискусія. У кожному із проєктів є як позитивні зміни, так і неоднозначні, але загалом ухвалення закону - величезний крок уперед. І це надзавдання для депутатів у 2020 р. На нинішньому етапі необхідність прийняття закону підтримують і міністр енергетики та захисту довкілля Олексій Оржель, і голова парламентського комітету Олег Бондаренко, і низка впливових громадських організацій. Сподіваюся, що депутати зможуть зробити правильний вибір, і закон буде прийнято найближчим часом.
Перехід до нових європейських стандартів поводження з відходами, промисловими викидами у воду та повітря буде нелегким. Безумовно, він буде пов'язаний зі зростанням тарифів на вивезення сміття та штрафів за забруднення довкілля, що сподобається далеко не всім. Але ці трансформації також створять і великий позитивний ефект. Поступово зникатимуть смердючі та вічно тліючі звалища і підприємства з технологіями ХІХ ст. З'явиться ціла нова галузь економіки - галузь переробки відходів, енергогенерації. По всій країні з'являться сміттєспалювальні заводи, лінії сортування відходів, невеликі електростанції, виробництво біогазу та багато іншого. "Зелена" економіка створить тисячі нових робочих місць.
На жаль, це не відбудеться саме пособі. На відміну від звичайної ліберальної економіки, "зелена" потребує контролю, тому що сам факт її виникнення зумовлений різними обмеженнями. Тому роль контролюючих органів і насамперед екологічної інспекції в цих реаліях лише зростатиме. Розуміючи ці виклики та виходячи з них, ми маємо будувати ефективну екологічну інспекцію вже сьогодні.