Чи може Україна розраховувати на кліматичні гроші?

COP-22: скорочуємо викиди і переходимо до відновлюваної енергетики.

У Марокко впродовж двох тижнів проходила XXII конференція Сторін Рамкової конвенції ООН з питань клімату (COP-22).

Делегації зі 195 країн зібралися, щоб "звірити годинники" та обговорити подальші плани імплементації Паризької угоди, яка набрала чинності на початку листопада. І якщо раніше про відновлювану енергетику говорили як про альтернативну, нині - це мейнстрим. Вже 48 країн оголосили про перехід до 2050 р. на стовідсотково відновлювану енергетику. Раніше США, Канада і Мексика декларували плани досягти 50% виробництва електроенергії з чистих джерел до 2025 року. Мета залишається незмінною - утримати зростання глобальної температури в межах 2 градусів.

Хоча Паризька угода замінить Кіотський протокол лише з 2020 р., ніхто не очікував, що вона набере чинності так швидко. На сьогодні її ратифікували вже 111 країн. Тож на конференції було багато метушні довкола створення інституції, яка відстежуватиме, наскільки країни виконуватимуть зобов'язання - скоротити на десятки відсотків свої викиди парникових газів (CMA). Паралельно відбувалася низка зустрічей сторін Кіотського протоколу і сторін Паризької угоди. Також делегації обговорювали "зростання амбіцій", бо ті зобов'язання, про які заявляли країни раніше, після перерахунку призведуть до глобального потепління на 3-4 градуси, а першочергова мета угоди - утримати його на рівні 1,5-2 градусів. Свої нові внески країни повинні переглянути до 2018 р.

І хоча наша країна була однією з перших, хто ратифікував угоду, внесок України у боротьбу зі змінами клімату видається дивним. Торік було озвучено мету до 2030 р. скоротити викиди на 40% відносно рівня викидів парникових газів 1990-го. З огляду на спад виробництва та низку інших факторів, така заявка дозволяє, навпаки, викиди збільшувати. Тепер громадські організації критикують Україну за те, що вона не прийняла зобов'язань, які б уповні відповідали Паризькій угоді.

Офіційна делегація України в Марокко поки що не готова назвати конкретні цифри скорочення обсягів викидів, проте переконує, що відповідні плани будуть переглянуті в найближчі три роки, а кліматична стратегія - ухвалена до 2017-го. "Зараз на затвердженні в уряді знаходиться концепція реалізації державної кліматичної політики. Це такий перший стратегічний документ у сфері боротьби зі зміною клімату для України. Ми не тільки ратифікували міжнародні угоди, у нас до цього не було свого внутрішнього документа на рівні концепції, який передбачає розроблення двох стратегій якраз у дусі Паризької угоди. Йдеться про стратегію низьковуглецевого розвитку і стратегію адаптації до змін клімату. Саме в цих двох стратегіях будуть чітко розписані орієнтири і шлях України до низьковуглецевої економіки і те, як нам адаптуватися до змін, яких через зміну клімату зазнала безпосередньо Україна", - розповідає директор департаменту з питань зміни клімату та захисту озонового шару Мінекології Світлана Гринчук.

Міністр екології України Остап Семерак у своєму виступі теж був багатообіцяючим. Він закликав усіх пам'ятати, що одним з основних принципів Рамкової конвенції ООН про зміну клімату є загальна, але диференційована відповідальність (усі сторони, безперечно, зобов'язані вживати заходів щодо запобігання зміні клімату з урахуванням особливостей національних обставин). Також він запевнив, що Україна не боятиметься бути амбітною у боротьбі зі зміною клімату.

Окрім перегляду внесків країн, важливий аспект конференції - фінанси: як вони генеруватимуться, хто їх виділятиме, яким чином. Відповідно до Паризької угоди, розвинені країни зобов'язалися мобілізувати 100 млрд дол. на рік до 2020 р., щоб допомогти країнам, які розвиваються, скоротити викиди парникових газів (або пом'якшити наслідки від зміни клімату) і адаптуватися до підвищення температури. Водночас, згідно з новою доповіддю ООН щодо навколишнього середовища, надалі коштів буде потрібно вп'ятеро більше. І поки Україна не перегляне свого внеску у боротьбу зі зміною клімату, розраховувати на кліматичні гроші наївно.

Ірина Ставчук, експерт Національного екологічного центру України, вважає, що нині маємо унікальний момент, аби повністю переглянути своє бачення енергостратегії і почати будувати інше майбутнє: "У нас у жахливому стані всі вугільні ТЕЦ, вони розвалюються, їх треба перебудовувати. Застаріває наша атомна енергетика, і треба ухвалювати відповідні рішення: або ми закриваємо ті, що вже відслужили свій термін, або ні. У нас у жахливому стані всі мережі. По суті, йдеться про розбудову нової енергетичної системи".

До речі, хоча COP-22 мав явно енергетичний характер, в українській делегації представника Міністерства енергетики та вугільної промисловості не було.

Щось "трампилося"

У кулуарах конференції учасники ділилися враженнями від виборів у США та заяв Дональда Трампа щодо змін клімату. Очікують виходу Америки з Паризької угоди. Проте голова правління Української вітроенергетичної асоціації Андрій Конеченков переконаний, що Штати й так уже багато зробили для зменшення своїх викидів: "США не підписували Кіотського протоколу. Та завдяки Обамі прийняли стратегію до 2035 року впровадити 30% виробництва електроенергії тільки за рахунок вітру. Це дуже амбітні цілі, і США рухаються дуже швидко. Вони вже зробили так багато, що надалі не вплинуть на викиди парникових газів у світі, як це може зробити Індія чи Китай".

Значно критичнішу позицію має генеральний секретар Всесвітньої ради вітроенергетики Стів Соєр. У коментарі DT.UA він не стримував емоцій: "Спершу ми пройшли через заперечення, потім розпач, потім був гнів …аж до спроби цей вибір Америки перевести в якесь конструктивне русло. Сподіваюся, що світ не дозволить цьому демагогу відмовитися від зобов'язань США щодо національно визначеного внеску. Були відгуки з боку Китаю, Японії та ЄС, основних груп, які кажуть, що вони докладуть усіх зусиль, щоб США залишалися членом Паризької угоди".

Разом з тим, американська делегація була вкрай обережна у своїх висловлюваннях, а держсекретар Джон Керрі навіть закликав усіх присутніх на конференції пам'ятати ставки і твердо підтримувати цілі, що були визначені в Парижі.

Росія ж продовжувала стару пісню. Радник російського президента з питань клімату Олександр Бедрицький нагадав, що РФ не збирається розглядати відмову від вуглеводнів заради зменшення викидів парникових газів. Натомість передбачається розвивати енергозбереження, підвищувати використання природного газу, а також збільшувати обсяги поглинання викидів лісовими екосистемами країни. Проте цим не закінчилося: представники російської делегації влаштували у Марракеші два заходи, що рекламували послуги "Росатома". За це Росія отримала від міжнародної коаліції громадських організацій Climate Action Network аж дві антинагороди - "Викопне року" та "Викопне дня", - які вручаються за найбільш деструктивну поведінку на переговорах. Антинагороди також отримали Туреччина, Австралія, Нова Зеландія, Франція, Японія та Індонезія.

Здивувала Польща, яка лобіювала захід під назвою "Вугільна енергетика нульових відходів як елемент практичної реалізації кругової економіки". Її позиція була така: мінеральні відходи становлять понад 60% всіх відходів (і це справді так. - В.М.),тому успішне використання цих техногенних мінералів має вирішальне значення для практичної реалізації принципів циркулярної економіки у Польщі і Європейському Союзі. Це вже офтоп: адже розмови про вугілля нині втрачають сенс, бо світові інвестиційні фонди відмовляються вкладати у викопне паливо, а інвестиції у відновлювані джерела минулого року, навпаки, були на рекордно високому рівні - майже 350 млрд дол.

Андрій Конеченков також переконаний, що саме бізнес дедалі більше зацікавлений у розвитку зеленої енергетики: "Сьогодні ми вже можемо говорити не просто про зелену енергетику, а про економіку, яка сприяє розвитку бізнесу - як місцевому, так і міжнародному. І банки із задоволенням надають нині більше коштів на розвиток зеленої енергетики. Бо це швидкість використання - місцеві енергоджерела. Це дає можливість відмовитися від боротьби за імпортовані енергоносії, а відтак меншає причин для воєнних дій".

Керівник відділу з питань сталого розвитку компанії IKEA розповів, що вони вже встановили 300 вітряків в 10 країнах світу і 8000 сонячних панелей. Зараз ці країни на 71% забезпечують себе енергією з чистих джерел і незабаром досягнуть 80%. Мета компанії - домогтися 100% відновлюваних джерел енергії до 2020 р.

Трансфер технологій як двигун
кліматичної політики

У Паризькій угоді йдеться також про прискорення і заохочення інновацій, про створення для них сприятливих умов. Країнам, що розвиваються (нині це поняття дискусійне), надається підтримка, включаючи фінансову, зокрема, для зміцнення спільних дій у сфері розробки та трансферу технологій для запобігання змінам клімату та адаптації до них.

Вже надійшли заявки від понад 160 країн, що потребують адаптаційних технологій та тих, що спрямовані на пом'якшення наслідків зміни клімату. А тим часом, наприклад, Уганді допомогли виписати новий закон з метою популяризації геотермальної енергетики, завдяки чому були створені нові ринки для відновлюваних джерел енергії. Сенегалу допомогли "дружніми до довкілля" методами індустріалізації.

Всього в 2016 р. було профінансовано 30 проектів зі зменшення викидів із трансфером технологій на майже 6 млрд дол. Водночас Джонатан Першинг, спеціальний посланець США з питань зміни клімату наголошує, що трансфер технологій - це ширше питання: "Цей механізм стосується поширення технологій у світі. Наприклад, країна приходить із запитанням: як збільшити вітрову енергетику? І тоді ми маємо зрозуміти, з огляду на запит, які потрібно створити умови, зокрема на законодавчому рівні. Так само із сонячними панелями й енергоефективністю. Маємо вирішити, звідки можна взяти на це інвестиції, які слід ухвалити закони, щоб створити ринок. Усе це базується на технологіях, а наше завдання - зрозуміти також, які потрібні законодавча база та інвестиційний клімат для імплементації цих технологій".

Світлана Гринчук запевняє, що українська делегація дуже активно обстоює позицію саме стосовно доступу до технологій CTCN (Climate Technology Centre and Network). Нині в України є така можливість, проте за Кіотським протоколом країни чітко поділялися за кількістю викидів на розвинені і ті, що розвиваються. Оскільки протокол ухвалювали в 1997 р., Україна після розпаду СРСР мала дуже велику кількість викидів, а відтак нас віднесли до розвинених країн, і ми не мали можливості скористатися міжнародною допомогою з трансферу технологій.

"Ряд країн, і в тому числі Україна, все ж таки докладають зусиль, щоб основні принципи, які були погоджені в Парижі, пройшли червоною ниткою по всіх механізмах, які напрацьовуються. Якщо ми відходимо від диференціації, то в усіх пунктах, в усіх механізмах: це і технології, і розвиток компетенцій, і доступ до фондів. І хто потребує, має право на доступ… Ми вже вели переговори з деякими міжнародними організаціями в контексті CTCN. Спочатку проводиться аналіз потреб країни в технологіях. Це перший пункт. І ми вже домовилися, що будемо з однією з міжнародних організацій співпрацювати в цьому плані: робити повний аналіз потреб. І вже потім готується проект заявки", - пояснює Світлана Гринчук.

Ніхто не буде кліматичним біженцем

COP-22 - це прагнення світу осмислити і мобілізувати свої дії для утримання рівня підвищення температури. Всесвітня метеорологічна організація визнала 2016 рік найспекотнішим за всю історію погодних спостережень. Такі зміни провокують почастішання стихійних лих. Агросфера, зокрема в Україні, страждатиме від різких перепадів температур. Деяких міст та острівних країн узагалі не стане. Власне, з огляду на це, острівні країни виступають в авангарді переходу на відновлювані джерела енергії.

На одному з заходів конференції обговорювався перехід на стовідсотково відновлювану енергетику. Першою виступала поетеса, донька президента Маршаллових Островів Каті Джетніл-Кіджінер. Вона розповіла, що не була на батьківщині кілька років, тому що навчалася в коледжі за кордоном. І коли повернулася додому, побачила, наскільки зміни клімату впливають на острови. Маршаллові Острови розташовані на півночі Тихого океану. Це невеликі клаптики рівнинного суходолу. Деякі з островів настільки вузькі, що, коли стоїш посередині, можеш бачити океан з обох боків від себе. "І коли ти там стоїш, то розумієш, наскільки океан насправді величезний і незвіданий, - каже Каті. - Розумієш, наскільки твоя острівна країна вразлива до кліматичних змін. І я не знаю, як говорити до країн і делегацій, але я знаю, як говорити до своєї доньки:

…Дорога Мата Філіпіно, я хочу розповісти тобі про прекрасну лагуну.

Але одного дня ця лагуна поглине тебе.

На тебе насунуться стіни моря,

Знесуть дах твого будинку,

І острів розкидають в різні боки.

Вони кажуть, що ти, твоя онучка і правнучка

Будете блукати, позбавлені коріння,

Називаючи домом хіба що свій паспорт.

Дорога Мата Філіпіно, не плач.

Мати обіцяє тобі,
що ніхто не прийде,
щоб поглинути тебе…

Ніхто не потоне, дитинко,

Ніхто нікуди не буде переїжджати,

Ніхто не втратить Батьківщини,

Ніхто не стане кліматичним біженцем.

Тому що ми, крихітко, збираємося боротися.

Мама, тато, уся країна, президент. Ми всі будемо боротися.

Намагаючись докричатися до тих титулованих, які вдають, ніби нас нема..."