«Я обміняв би нагороду на те, щоб Росія ніколи не нападала на Україну»: промова Мстислава Чернова на «Оскарі»

У ніч проти 11 березня у Лос-Анджелесі відбулася церемонія вручення премії «Оскар». Цього року престижну кінопремію отримав фільм Мстислава Чернова «20 днів у Маріуполі», який розповідає про перші дні повномасштабного вторгнення Росії, бомбардування та блокаду міста російськими військовими.

Під час здобуття нагороди Чернов виступив із промовою, яку ZN.UA публікує повністю.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

«20 днів у Маріуполі» отримав премію BAFTA

«Це перший «Оскар» в українській історії. І я напевно буду першим режисером, який скаже, що не хотів би знімати цей фільм взагалі. Я хотів би, щоб у мене була можливість обміняти цю нагороду на те, щоб Росія ніколи не нападала на Україну, не окупувала наші міста. Я хотів би обміняти все визнання на те, щоб Росія не вбивала десятки тисяч моїх братів українців. Я хотів звільнення всіх полонених, усіх солдатів, які захищали свою землю, всіх цивільних яких зараз утримують у в'язницях.

Але я не можу змінити історію, не можу змінити минуле. Однак ми всі разом. Я разом з вами, одними з найталановитіших людей у світі. Ми можемо зробити так, щоб історію було записано буквально, щоб правда перемогла і люди з Маріуполя, і ті, хто віддали свої життя, ніколи не були забуті. Тому що кіно формує історії, а історії створюють спогади. Дякую всім. Дякую Україні. Слава Україні», – заявив Чернов.

"Probably I will be the first director on this stage who will say I wish I never made this film."

Mstyslav Chernov, Michelle Mizner and Raney Aronson-Rath accept the Oscar for Best Documentary Feature Film for "20 Days in Mariupol."#Oscars#Oscars2024https://t.co/X7unxQW0XY pic.twitter.com/RRuTIn1pYT

— ABC News (@ABC) March 11, 2024

Стрічку «20 днів у Маріуполі» Чернов створив разом із фотографом Євгеном Малолєткою та продюсеркою Василісою Степаненко. Вони стали останніми міжнародними журналістами, які продовжили роботу в оточеному Маріуполі та зафіксували кадри, що облетіли безліч світових ЗМІ та стали визначальними образами війни: смерті дітей, масові поховання, розбомблений пологовий будинок та інші жахи російських злочинів. Через 20 днів команді вдалося залишити місто та вивезти відзнятий матеріал, з якого вийшло змонтувати фільм.

У травні 2023 року за свою роботу творці фільму здобули Пулітцерівську премію.