Закон о правах кредиторов и заемщиков: обеспечит ли он защиту интересов потребителей финансовых услуг? Информационно-аналитическая записка

14 июля 2011 в 06:32
Законопроект призван устранить нынешнюю законодательную коллизию между нормами Закона о залоге и Закона об обеспечении требований кредиторов.

2 червня поточного року Верховна Рада прийняла в першому читанні законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання правових відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг (реєстр. № 7351, автори – народні депутати Полунєєв Ю., Воропаєв Ю. та Аржевітін С). За таке рішення віддав голос 251 парламентар (до речі, відразу пропонувалося ухвалити закон за скороченою процедурою, однак така ідея знайшла підтримку лише 213 депутатів).

Як наголошував Ю. Воропаєв, у законопроекті є позиції, які захищають і позичальників, і кредиторів. Але в принципі більшість з них – на користь саме позичальників.
 
Серед норм, які захищають права споживачів фінансових послуг, називаються такі:
 
  1. Уточнення, що особі, яку виселяють із житла, надається постійне жиле приміщення, зазначене в рішенні суду або постанові прокурора
  2. Законодавча заборона надавати (отримувати) споживчі кредити в іноземній валюті 
  3. Встановлення того що споживач не зобов’язаний сплачувати кредитору додаткові комісії, що не були зазначені в договорі
  4. Обов’язкове зазначення в угоді при наданні споживчого кредиту: 
    - детального розпису сукупної вартості кредиту для споживача з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту;
    - умов дострокового розірвання договору.
  5. Виключення положення ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», за яким у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках
  6. Уточнення норми щодо права споживача про дострокове повернення споживчого кредиту: 
    - споживач при його достроковому поверненні сплачує відсотки за користування кредитом та вартість всіх послуг, пов'язаних з обслуговуванням та погашенням кредиту за період фактичного користування кредитом;
    - кредитодавець не має права відмовити споживачу в прийнятті платежу при достроковому поверненні споживчого кредиту;
    - кредитодавець не має права встановлювати споживачу будь-яку плату при достроковому поверненні споживчого кредиту.
  7. Встановлення того, що кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію заборгованості за договором про надання споживчого кредиту. Реструктуризація, зокрема, здійснюється шляхом: 
    - надання позичальникам відстрочки сплати суми основного боргу за договорами про надання споживчого кредиту на термін не більше трьох років; 
    - продовження терміну договору про надання споживчого кредиту з урахуванням обмежень, що діють у банках, та обставин щодо фінансового стану позичальника; 
    - зміни механізму нарахування відсотків таким чином, щоб частина щомісячних платежів з обслуговування кредитів не перевищувала 35 відсотків сукупного місячного доходу сім'ї;
    - поділу існуючого кредитного зобов’язання в іноземній валюті за договором про надання споживчого кредиту на: зобов’язання, забезпечене іпотекою, в розмірі залишку кредиту на момент реструктуризації вираженого в гривні за курсом, що діяв на момент отримання кредиту; зобов’язання, не забезпечене іпотекою, в розмірі різниці залишку кредиту в гривнях за курсом на момент реструктуризації та залишку кредиту в гривнях за курсом, що діяв на момент отримання кредиту, яке повністю виконується в кінці строку договору про надання споживчого кредиту.   
    Банк має право за реструктуризованими згідно із цією частиною договорами звільнити позичальників від сплати будь-яких штрафних санкцій за несвоєчасне виконання умов кредитних договорів, що виникли до дати такої реструктуризації. У разі якщо позичальник у повному обсязі та своєчасно виконає реструктуризовані зобов’язання  за  кредитним  договором  протягом   трьох  років  з  дня реструктуризації боргу,  комерційний  банк  має   право   на   щорічне   зменшення   на   0,5   відсотка   суми   основного непогашеного боргу впродовж наступних п’яти років з віднесенням зазначеної суми до складу витрат банку.
  8. Встановлюється, що кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача про передачу третій стороні своїх прав за договором про надання споживчого кредиту.
 
У контексті ж захисту прав кредиторів законопроект передбачає: 
 

1. Вдосконалення процедури банкрутства 

Як наголошують автори законопроекту, документ має розмежувати порядок задоволення вимог до фізосіб, не пов’язаних із здійсненням підприємницької діяльності, і вимог до фізосіб-підприємців, що можуть бути повністю або частково задоволеними у процедурі банкрутства. На сьогодні необхідність в цьому виникла через судову практику, відповідно до якої зобов’язання фізособи, не пов’язані зі здійсненням підприємницької діяльності (в т.ч. за споживчими кредитами) припиняються в силу її визнання банкрутом як суб’єкта підприємницької діяльності і недостатності майна для задоволення всіх вимог до цієї фізособи.
 
Крім того, закон має відновити баланс прав кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, та інших кредиторів особи, відносно якої порушено провадження у справі про банкрутство – через встановлення у Законі про банкрутство, що конкурсним кредитором також є кредитор, вимоги якого забезпечені заставою і виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. Чинна редакція Закону про банкрутство позбавляє кредитора, вимоги якого забезпечені заставою, статусу конкурсного кредитора і права увійти до складу комітету кредиторів. Вказана обставина наразі погіршує права кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, оскільки позбавляє їх можливості контролювати процедуру розпорядження майном особи, відносно якої порушено провадження у справі про банкрутство, зокрема майном, яке є предметом застави.
 
Також передбачається законодавчо закріпити вимоги про необхідність повідомлення арбітражним керуючим комітету кредиторів про час, місце та умови продажу заставного майна (через направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення). Це має посилити гарантії кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, щодо справедливого та конкурентного продажу заставленого майна з метою отримання максимального доходу від його продажу.
 
Автори законопроекту очікують, що його прийняття в цілому дозволить зберегти усі існуючі обтяження та обмеження на майно боржника, що є предметом застави, на етапі розпорядження майном з метою забезпечення прав заставодержателів та контроль з їх боку за предметом застави на етапі розпорядження майном боржника. Річ у тому, що чинна редакція Закону про банкрутство не регламентує питання чинності обтяжень та обмежень на розпорядження майном боржника, що виникли до моменту порушення провадження у справі про банкрутство (крім припинення таких обтяжень та обмежень після визнання боржника банкрутом та початку  ліквідаційної процедури відповідно до статті 23 Закону про банкрутство).
 

2. Вдосконалення процедури звернення стягнення на майно боржника

Законопроект покликаний усунути нинішню законодавчу колізію між нормами Закону про заставу (якими передбачено звернення стягнення на заставлене майно у т.ч. на підставі виконавчого напису нотаріуса) та Закону про забезпечення вимог кредиторів (норми якого не вказують на виконавчий напис нотаріуса як на правову підставу для звернення стягнення на рухоме майно боржника). Такий статус-кво став причиною  винесення судових рішень, якими виконавчі написи нотаріусів за нотаріально посвідченими договорами застави рухомого майна визнавалися недійсними, незважаючи на пряму вказівку Закону про заставу про можливість застосування виконавчого напису як підстав для звернення стягнення на передане у заставу майно.
 

3. Вдосконалення процедури продажу права вимоги за кредитними договорами 

Законопроектом пропонується встановити можливість процесуального правонаступництва при заміні сторони у судовому  процесі у випадку відступлення права вимоги за кредитними договорами, а також можливість розкриття банківської таємниці за простроченими кредитами особам, з якими укладаються договори про відступлення права вимоги до клієнта за простроченими кредитами. Таке розширення переліку підстав для розкриття банківської таємниці обґрунтоване тим, що в разі порушення зобов’язань позичальника перед банком, повинен забезпечуватися баланс прав банку і позичальника. 

Навіщо економіці цей закон

Як зазначав глава НБУ С. Арбузов, ухвалення закону про захист прав споживачів фінансових послуг та кредиторів – одна з ключових складових відновлення кредитування. «Без нього банки не зможуть домогтися повернення проблемних кредитів, а відповідно, і почати видачу нових», - зауважував високопосадовець. Керівник Нацбанку також повідомляв, що на сьогодні частка неякісних активів у банківській системі сягає 15%, а формування резервів банками – це «70% причин збитків». Нагадаємо, що за підсумками січня-квітня вони становили по системі 464,59 млн грн.; за цей час відрахування в резерви збільшилися на 1,3 п. п. – до 22,2% - 10,3 млрд грн.
 
За даними НБУ, за першу третину поточного року (січень-квітень) зростання українського ВВП становило біля 5%, а обсяг кредитів збільшився лише на 3,2%. На цьому фоні відбувалося й збільшення обсягу простроченої кредитної заборгованості у портфелі банків – на 1,7%. Станом на 01.05.11 частка простроченої заборгованості по системі складала 11,07%, зрісши за місяць на 0,05%. В абсолютному вимірі обсяг «прострочки» збільшився на 0,8% - до 86,269 млрд грн (при тому, що обсяг наданих кредитів збільшився лише на 0,4% - до 779,545 млрд грн). 
 
 
За даними ж Fitch, сукупний рівень кредитів, що не виконуються та були реструктуризовані, 12 українських банків, що рейтингуються агентством, у другій половині 2010 року становив 56,5% (в середину минулого року – 56,4%). Частка ж невиконуваних (про строчка більше 90 днів, NPL) за другу половину 2010 року збільшилася з 18,1% до 21%. При цьому в корпоративному секторі вона зросла З 11,8% до 15,5%, у малому та середньому бізнесі – з 16% до 21,1%, серед фізосіб – з 26,6% до 29,6% (по іпотечних позиках населення рівень NPL підвищився з 27% до 29,6%, по автокредитах – з 20,3% до 27%, водночас по споживчим знизився з 33,1% до 29,4%).
 
Як зазначав директор департаменту з управління валютними резервами НБУ О.Дубихвіст, у разі ухвалення змін до законодавства щодо посилання прав кредиторів, вартість позик має знизитися. «Зараз всі ці ризики [неповернення] перекладаються з плечей поганих позичальників на плечі добрих. І добрі позичальники платять за поганих», - констатував О. Дубихвіст.

Ремарки до «кредитного» законодавства та судової практики

Коментуючи ухвалення в першому читанні закону про захист прав кредиторів і споживачів фінансових послуг, АУБ звертала увагу на те, що документ не враховує низку питань, зокрема, щодо вдосконалення процедури арешту майна боржника, встановлення можливості реалізації виконавчою службою майнових прав та прав вимоги боржника до його дебіторів, захисту добросовісного заставодержателя тощо. «З огляду на це, АУБ не припиняє роботи над вдосконаленням цього Закону та буде ініціювати внесення пропозицій банківської спільноти як окремих проектів законів», - зазначалося в заяві асоціації. 
 
Також ще до голосування у Верховній Раді неодноразово висловлювалися застереження щодо заборони споживчого кредитування в іноземній валюті. Так, голова правління «Райффайзен Банк Аваль» В. Лавренчук зауважував, що з точки зору наявності в банківському секторі великої кількості валютної ліквідності ця норма не зовсім бажана й потребує більш «м’яких» формулювань. Однак якщо вона залишиться в нинішньому вигляді, нічого критичного для банків в тому не буде. 
 
Натомість старший фінансовий спеціаліст представництва Світового банку в Україні, Білорусі та Молдові Анжела Пригожина звертала серед іншого увагу на питання фонду соціального житла, куди б могли в т.ч. відселятися позичальники банків, які втрачають придбану в кредит жилу нерухомість. За словами експерта, будувати житло не потрібно, адже воно є по всій Україні – його потрібно тільки належним чином підготувати. 
 
За словами голови правління «Укрсоцбанку» Бориса Тимонькіна, враховуючи запеклі намагання багатьох позичальників ухилитися від виконання взятих на себе зобов’язань, банки взагалі мали б припинити кредитування. Певна ж поточна активізація ринку зумовлена доволі високою ліквідністю системи, а тому фінустанови просто змушені «випихати» з себе накопичений ресурс. 
 
Голова правління ВТБ Банку Вадим Пушкарьов наголошував, що  головною проблемою, на його думку, є не тільки і не стільки недосконалість чинного законодавства, скільки небажання позичальників та представників судової системи дотримуватися його вимог.
 
Учасників банківського ринку особливо насторожує те, що дуже неоднозначні рішення - з правової точки зору і з точки зору здорового глузду - виносяться на абсолютно всіх рівнях судової влади. Коментуючи рішення ВГСУ про визнання недійсним договору іпотеки майнових прав на незавершене будівництво, віце-президент «Альфа-банку» Роман Шпек зазначав серед іншого, що одна і та ж колегія ВГСУ ухвалювала в одному і тому ж питанні два різних рішення. «Є рішення Верховного Суду, що це все правильно і можна брати в заставу [майнові права на незавершене будівництво - прим. ред.]. Проте ВГСУ не визнає рішення Верховного Суду», - констатував віце-президент «Альфа-Банку». 
 
Поряд з систематичними і вже «звичними» спробами позичальників по всій країні оскаржити у судовому порядку законність видачі валютних кредитів особливої актуальності на сьогодні для банків набуло намагання багатьох поручителів за кредитами (передусім, виданих корпоративним клієнтам) позбутися своїх зобов’язань з допомогою судових рішень. Для банківського сектору це становить системний ризик, з огляду на те, що більше половини корпоративних кредитів видані із застосуванням саме цієї схеми, а суди активно ухвалюють рішення на користь поручителів. 
 
Так, Автозаводський районний суд м. Кременчука ухвалив низку рішень про визнання недійсними договорів поруки, які укладалися Альфа-банком з керівником «Укртатнафти» П. Овчаренком за кредитами компаній, афільованих з цим підприємцем («Агропрайм», «Агрікор», «Енерготрансінвест Холдинг», які наразі проходять процедуру банкрутства). У першій же декаді травня поточного року Господарський суд Донецької області позбавив ОТП-Банк можливості висувати грошові вимоги до ТОВ «Донфармхолдинг», який був поручителем за кредитом «Обласної Аптечної управляючої компанії» (за неофіційними даними, пов’язана з СКМ). 
 
У багатьох випадках антибанківські маневри поручителів стають успішними завдяки існуванню можливості для суддів двояко трактувати законодавство, застосовуючи до однієї справи різні положення різних нормативно-правових актів. З таким зіткнувся, зокрема, «Промінвестбанк». Представник фінустанови інкогніто розповіли, що один позичальник банку – ВАТ «Будматеріали» - після систематичного невиконання умов кредитного договору ініціював через споріднені структури справу про банкрутство. При цьому його майновий поручитель – ПП «Хімагроцентр» - подав позов до банку про припинення правовідносин за договором іпотеки. І переміг: спочатку Господарський суд Київської області прийняв рішення на його користь, потім Київській апеляційний господарський суд його підтвердив, а крапку поставив Вищий господарський суд України, залишивши рішення судів попередніх інстанцій без змін. «Незаконність цього рішення полягає в тому, що суди застосували положення ст. 559 Цивільного кодексу України (припинення фінансової поруки) до правовідносин, які регулюються спеціальним законом (Про іпотеку)», - наголосили в «Промінвестбанку». 
 
Характерно й те, що від спокуси позбавитися поручницького «хреста» не стримуються і «невеликі» позичальники. У «Правекс-банку» розповіли про відразу кілька таких прикладів зі своєї практики. Зокрема, у с. Хотянівка Вишгородського району Київської області майновий та фінансовий поручитель Гавриленко Ю. (кредит взяла його дружина – Гавриленко О.) періодично подає позови про визнання договорів поручительства недійсними. Як наслідок, через ці оскарження суд не має змоги розглянути позов про стягнення боргу з поручителя. Аналогічна ситуація в м. Генічеську Херсонської області, де фінансовий поручитель за кредитом дружини – Стаднюк Ю. – подав близько 5 позовів, щоб визнати договір недійсним. В Обухівському ж районі, що на Київщині, дружина поручителя М. Кобиша за кредитом Панасюка Я. – О. Кобиш – подала судовий позов, щоб визнати своєю частину земельної ділянки, яка надавалися в заставу, щоб не дати можливості банку продати його для погашення кредитної заборгованості (оскаржуються договори поручительства та іпотеки)…
 
Ще минулого року голова правління «Райффайзен Банку Аваль» Володимир Лавренчук говорив про необхідність обмеження на законодавчому рівні конкретним переліком підстав, коли гарантійний договір (договір поруки) може визнаватися недійсним, щоб убезпечитися від судових. «Це зніме багато питань судових невизначеностей», - зазначав банкір. Однак віз, що називається, й досі там. Попри те, що на проблему поручництва за кредитами звертали увагу навіть представники спільної групи Адміністрації Президента та Нацбанку. 
Тэги
Заметили ошибку?
Пожалуйста, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Нет комментариев
Реклама
USD 25.77
EUR 27.74
Последние новости